Сагайдачний виступив в ролі керівника козаччини саме тоді, коли польський уряд, наляканий повстаннями 90-х років XVI ст. і зміцненням козацтва, намагався його приборкати. За гетьманування Сагайдачного кількість українського війська збільшилася до 40-50 тис. чол.
Українське козацтво розгорнуло справжню війну проти турецько-татарської агресії.. Особливо успішними були походи у 1614 – 1616 рр.: у 1614 р. козаки захопили Синоп; у 1615 р. вони загрожували самій столиці Османської імперії, спаливши дві пристані. Найвизначнішим був похід 1616 року, коли січовики взяли штурмом фортецю й спалили Кафу – головний ринок работоргівлі.
Здійснювалися і сухопутні походи. Так, у 1618 р. на прохання польського уряду 20 тис. козаків на чолі з Сагайдачним узяли участь у поході на Москву.
Вступ до Київського православного братства та відновлення православної ієрархії. У 1620 р. Сагайдачний провів дві політичні акції, що були спрямовані проти Польщі. По-перше, з усім Військом Запорозьким він без дозволу короля вступив до Київського братства, яке виступало проти політики уряду Польщі, відіграючи одночасно роль культурного й наукового центру України
По-друге, гетьман скористався проїздом через Україну єрусалимського патріарха Феофана та добився висвячення ним київського митрополита Іова Борецького, а також декількох єпископів.
Хотинська битва (1621 р.). У 1620-1621 рр. козакам довелося воювати разом із польським військом проти Туреччини. Козацька рада ухвалила виступити проти ворога, але обумовила свою згоду рядом вимог: визнання прав козацтва, збільшення реєстру, визнання вищої православної ієрархії, свободи віросповідання та ін.
Саме в Хотинській битві (1621 р.) найповнішою мірою проявився талант гетьмана П. Сагайдачного як полководця, який на противагу стратегії пасивної оборони розвивав наступальну стратегію концентрованого раптового удару.
Внаслідок бойових дій ворог втратив близько 80 тис. чоловік і змушений був погодитись на укладання мирного договору. Вирішальна роль у цьому належала саме козакам..
Але, не зважаючи на це, угода між Туреччиною й Польщею була спрямована проти козаків. Замість вдячності, польський уряд зобов’язався заборонити їм судноплавство по Дніпру й вихід у Чорне море.
Козаки першими пішли з-під Хотина, не задоволені умовами договору. Сагайдачний, поранений отруйною стрілою, через кілька місяців (10 квітня 1622 р.) помер, захоронений у Києві.
