Історичними джерелами української філософії були західноєвропейська філософія і філософська думка Київської Русі.
Основні етапи:
1) поява світоглядних уявлень "першоукраїнців", язичницько-міфологічної доби (переддень української філософії, V-IX ст.);
2) формування філософських поглядів українських мислителів у період виникнення Київської Русі (філософсько-теологічні вчення кінця IX - початку XVI ст.);
3) початок власне філософської діяльності, пов'язаної з виникненням науково-освітніх центрів (братств, колегій), становлення професійної філософії (XI ст.);
4) формування самобутніх філософських концепцій українських мислителів (класична доба української філософії, XVIII ст.);
5) сучасна академічна, професійно-освітня українська філософія (XIX-XXI ст.).
Становлення і розвиток філософської думки києворуської доби відбувалося в межах християнського віровчення,, що позначилося і на формі його викладу. У наукознавчих українських творах цього періоду охоче вживаються терміни "філософ", "філософствувати".
У працях філософів та релігійних діячів Київської Русі започатковані ідеї, що визначили магістральні напрями філософських досліджень українських вчених. .Важливу роль у розвитку філософської культури України відіграла перша українська вища школа - Острозька академія.
Для філософії України характерна загострена увага до соціальної і політичної проблематики, що виявилася на сучасному етапі еволюції української філософської думки. У творах Михайла Драгоманова (1841-1895), Івана Франка (1856-1916), Лесі Українки (1871-1913) порушуються проблеми суспільно-політичного ідеалу, що ґрунтується на принципі філософського багатоманіття думок, вивільнення людини.
Помітні місця в історії української філософії, насамперед у соціальній та політичній філософіях, посідають такі мислителі, як М. Драгоманов, В. Липинський, Д. Донцов, Д. Чижевський, у творах яких домінують ідеї національного самовизначення, "духу українства", проблема цінностей, значущості національної ідеї.
Сучасна українська філософія, зокрема її розвиток у роки незалежності України, є логічним продовженням класичної вітчизняної традиції. Цю плеяду українських філософів репрезентують В. Юринець, М. Хвильовий, В. Винниченко, П. Когінін, В. Шинкарук, філософи Київської школи, науковці Харкова, Львова, Одеси, Дніпропетровська, Запоріжжя, інших міст України. Особливу роль у філософському житті України відіграла університетська філософія середини XIX - початку XX ст., уособлена О. Козловим, Г. Челпановим, М. Трубецьким, О. Гіляровим, В. Зеньковським.
