Класифікуючи існуючи в історії філософії і культури ідеї, що торкаються розуміння соціальних аспектів статі, можна сформувати такі групи:• Мислителі, які визначали первинність чоловічої статі, ототожнювали чоловіка з людиною, тоді як жінку визначали як тілесний додаток до нього. Дані погляди служили обґрунтуванням патріархального домінування чоловіків в абсолютно всіх сферах суспільного життя. До таких філософів відносилися Августин Блаженний, Аристотель. У новий час представником такого підходу можна вважати З. Фрейда.• Мислителі, які визнавали наявність відмінностей, але не вважали їх перепоною на шляху ствердження рівності статей. Відмінності були визнані на біологічному рівні, а принципи рівності утверджувалися на соціальному. Цей підхід був закладений відомим давньогрецьким філософом Платоном.• Мислителі, що вважали поділ на статі недоліком людського роду і вбачали подолання статевих відмінностей у майбутньому як одну з ознак вдосконалення людини.Майже одночасно троє вчених розпочали займатися дослідженням матріархату та материнського права. До них відносилися: шотландський дослідник права Джордж Мак–Леннан, американський етнолог Люіс Морган та швейцарський історик Йоган Бахофен.
У грецькій філософії міцно закріпилася асоціація чоловічого з раціональним, а жіночого з емоційним. Саме Платон заснував концепцію душі і тіла, раціональності і емоційності, яка й стала домінуючою в західній філософії і певним чином конституювала жіноче. Але необхідно зазначити, що у своїх соціально–політичних роботах Платон і Піфагор виступали як егалітаристи по відношенню до жінок, за це дослідників і вважають першими в історії феміністами. В товариство, яке започаткував Піфагор, чоловіків і жінок приймали нарівні; власність була спільною і спосіб життя також у всіх однаковий.Відповідно до платонівського проекту державної системи обов’язкової освіти, піддається критиці відсторонення афінянок від можливості отримати освіту. Жінкам необхідно надавати повну рівноправність з чоловіками в усьому. Арістотель вважав жінок нижчими істотами, це імпотентні чоловіки, тому що в них відсутній принцип “душі”, яку філософ визначає як раціональність. Отже, ще на ранніх етапах історії філософії були сформульовані дві абсолютно протилежні позиції, що ґрунтувалися на дуалізмі душі і тіла, інтелекту і матерії, чоловіка і жінки. Це обумовило особливий характер становища жінки в суспільстві; специфічну форму її залежності від чоловіка, відмінну від рабської, але й не подібну навіть статусу хлопчика. У філософії Нового часу залишалось актуальним пригнічення жіночого і ще активнішого домінування чоловічого. В німецькій філософії жіноче також сприймається через статус нижчого,другорядного відносно до чоловічого. В суспільній свідомості соціальна нерівність статей по-різному оцінювалась в різні історичні епохи.З плином часу прогресивні мислителі все частіш висловлювали ідеї соціальної рівності статей, надання рівних громадянських прав жінкам і чоловікам, повноцінного включення жінок в освітній простір.
