Реалізм — напрям думки,
протилежний номіналізму щодо питання про універсалії. Реалісти стверджували що загальні, родові поняття існують насправді, а не є лише знаками чи іменами. Вони поділялися на два табори: крайні реалісти притримувалися поглядів Платона про те, що загальні поняття, форми, універсалії існують незалежно від речей і до речей, помірковані реалісти слідом за Аристотелем вважали, що універсалії існують в речах.
Виразним представником реалістів був Ансельм Кентерберійський.
У номіналізмі робиться акцент на тому, що воля переважає над розумом. У божественному розумі немає ніяких понять. Воля Бога була спрямована на створення саме речей, поняття ж є творінням пізнавачів душ.
Основними представниками цього напряму були: Росцелін, Вільям Оккам.
Номіналізм і реалізм – це те, що протистоїть один одному. Різниця між ними велика. Розуміння і того й іншого дає можливість поглянути на звичні речі трохи інакше. Суперечка про те, яка теорія правильна, є віковим. У ньому брали участь багато провідні філософи. Кожен висловлював свою думку, спираючись на праці більш ранніх мислителів.
Реалізм і номіналізм є протиборчими напрямками середньовічної схоластичної філософії. Прихильники номіналізму намагалися довести, що існують тільки одиничні речі, а прихильники реалізму були переконані, що все існує в божественному розумі. Крайні номіналісти стверджували, що загальні поняття є результатом абстрагування, яке пов’язане з мисленням, крайні реалісти ж стверджували, що загальні поняття є універсалами, які існують незалежно від нас – вони були ще до появи речей.
Номіналізм і реалізм у середньовічній філософії сильно відрізнялися один від одного, перебували в стані протиріччя. Дискусії, які виникали між сторонами, приводили до появи та вироблення певної логіки, яка значною мірою вплинула на розвиток схоластики. Також номіналізм і реалізм, а точніше спори, пов’язані з ними, призвели до розвитку наукової строгості, вплинули на теорію множин.
Полеміка номіналізму і реалізму тривала кілька століть.
