Натурфілософія — філософія природи, тлумачення природи, розглянутій в її цілісності. Біля джерел формування натурфілософії стояла мілетська школа, засновником якої був Фалес. Він висунув ідею субстанції, з якої утворився світ. Основою всього існуючого він уважав воду: є тільки вона, а все інше – її породження і модифікації. Проте поняття “вода” він розумів зовсім не так, як ми. В його розумінні вода є світобудівною речовиною, з якої все народжується та утворюється. Порядок і гармонія є тими головними началами, на яких заснована вчення Піфагора. Вершиною творчості Піфагора була відома містика чисел. Кожне число для Піфагора є самостійною, божественною сутністю, саме числа упорядковують світ. Число не символ, тому що воно набагато більше символу. Оскільки річ – число, вона – добро: в число ніколи не проникає брехня, тому що брехня противна і ненависна його природі, а числу властива істина. Піфагор зводить чесноти до чисел, і така етика є важливою частиною всього його філософського вчення.
Першоосновою світу для Демокріта був атом. Демокріт говорив, що існує не тільки буття, але й небуття. Саме через визнання небуття стає можливим довести існування руху у світі. Буття - це сукупність атомів, а небуття - порожнеча, в якій атоми рухаються. Атоми Демокріта - це нестворені, неподільні, найменші матеріальні частинки, з яких складається вся різноманітність речей світу. Якщо у елеатів сутністю світу є єдина і незмінна субстанція, то у атомістів вона множинна і рухома.
Емпедокл проголосив першоелементами Космосу чотири "стихії" — вогонь, землю, повітря і воду, які він називав "коренями усіх речей". З'єднання і роз'єднання цих елементів і дає картину народження і руйнування усіх речей і процесів навколишнього світу. Цей процес у Емпедокла мислиться як спричинений дією двох космічних сил — "Любові" і "Розбрату". Коли переважає Любов, усе виявляється "з'єднаним", але таке переважання не вічне, і скоро починається Розбрат і призводить до повного роз'єднання усіх "коренів". Потім знову перемагає Любов.
