Розпочніть підготовку до викладання курсу з обмірковування того, навіщо в загальноосвітніх навчальних закладах вивчаються основи науки історії. Для кращого розуміння призначення шкільної історії дайте відповідь на запитання до визначення мети шкільної історичної освіти, яке узяте з Пояснювальної записки до оновлених програм: «Метою шкільної історичної освіти є: а) формування вільної особистості, яка визнає загальнолюдські та національні цінності й керується морально-етичними критеріями та почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці; б) виховання засобами історії громадянської свідомості, зорієнтованої на патріотичне почуття приналежності до власної країни та до її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, а також на демократичні пріоритети й злагоду в суспільстві; в) прищеплення толерантності й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, уміння знаходити порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільно значущих цілей.
2. Щоб зробити наступний крок у підготовці до викладання курсу «Вступ до історії», спробуйте усвідомити призначення (сенс) історичної пропедевтики в школі. На нашу думку, необхідність впроваджувального (пропедевтичного) курсу зумовлена складністю завдань загальної історичної освіти. Мета її, якщо коротко, дати змогу кожній людині пізнати людський досвід та навчитися здобувати уроки з минулого. Отже, розвиток історичної свідомості дитини – це завдання на тривалу перспективу. Розпочинати його втілення потрібно в ранньому віці, а значить відповідно до природи дитини та її вікових можливостей. У молодшій школі учнів можна знайомити з окремими історичними відомостями, які будитимуть їхню уяву та інтерес до минулого. Натомість у 5 класі можемо вже сформувати первинне уявлення про історію як галузь людських знань і закласти базові елементи предметних умінь (компетентностей), без яких осмислення здобутків цієї науки неможливе. Вивчення пропедевтичного курсу історії має бути підпорядковане загальним завданням шкільного навчання: створити можливості для того, щоб діти стали успішними учнями, впевненими у собі людьми та відповідальними громадянами. Орієнтація на перше з названих завдань зумовлює необхідність дбати, щоб учням подобалося навчатися, щоб вони прогресували в учінні й раділи навчальним досягненням. Реалізація другого завдання спонукає систематично знайомити учнів з досвідом облаштування людьми свого повсякденного життя, акцентуючи на розвитку в них здатності жити в безпеці, підтримувати здоров’я і духовний ріст. Щоб виконати третє завдання, потрібно створювати учням можливості практично застосовувати свої знання та вміння, самостійно і з користю для інших пізнавати те, що їх цікавить, висловлювати та обстоювати свою думку, дискутувати. Першорядним завданням пропедевтики є формування в учнів стійкого інтересу до предмета. Багатьом здається, що ця стійкість досягається, якщо дитина отримує задоволення від того, що відбувається на уроках, наприклад, від можливості виявити свою активність, погратися. Інші думають, що інтерес до історії для людини природний, його не треба спеціально підтримувати та розвивати у зв’язку з існуванням так званої історичної пам’яті нації. Не заперечуючи ролі названих чинників, наголосимо, що нерозуміння того як знання минулого може прислужитися вдосконаленню сучасного та поліпшити майбутнє – основна причина втрати старшокласниками інтересу до історії як предмета. Ефективність вступного курсу історії безпосередньо залежить від того, чи учні усвідомлять, що історія – наука про людину, та чи матимуть вони можливість пізнавати себе й інших через осмислення людських помислів і дій, пошук мотивації, виявлення залежностей між подіями. Важливо також враховувати, що шкільна історія має сприяти соціальній ідентифікації дитини. Щоб кожен учень/учениця усвідомлювали себе українцями, тобто громадянами України та місцевої територіальної громади, членами конкретної родини, проукраїнське бачення історії має сприйматися ними не просто як відомості-знання, а як спадщина від предків, яка має безумовну цінність.
Третім кроком до вдалого планування та ефективного викладання курсу «Вступ до історії» є розуміння задуму кожної окресленої в Програмі теми. Задум теми визначають очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів. Для вчителя вони є цілями, на які має бути спрямоване її вивчення. Саме очікувані результати (цілі) навчання визначають зміст теми. Останній, отже, слугує інструментом для їх досягнення. Цілі (очікувані результати) навчання підібрані з урахуванням потреби формувати ключові та предметні учнівські компетентності і викладені через знання, розуміння й уміння, які відповідають їх (компетентностей) знаннєвому, смисловому й діяльнісному компонентам.
Добре спланувати викладання курсу неможливо без знання й урахування вікових психологічних особливостей учнів п’ятого класу. П’ятикласники – це діти молодшого підліткового віку (10–13 років).
