пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


36.Зовнішня та колоніальна політика Англії на поч.ХХ ст.Ірландська криза 1914 р.

Колоніальна експансія Англії стала причиною англо-бурської війни (1899-1902). Бури, нащадки голландців, які переселилися у Південну Африку, підкорили місцеве населення і понад два десятиріччя чинили опір англійцям. Відкриття тут покладів золота підштовхнули Англію до підготовки агресії проти бурів. Бури, переконавшись у безпосередній загрозі їхній незалежності, оголосили війну Англії, однак сили були нерівні і 1902 р. бури були змушені підписати мирний договір, за яким Трансвааль і Оранжева вільна держава стали англійськими колоніями. Згодом вони були об'єднані з іншими англійськими колоніями в Південно-Африканський союз, що став англійським домініоном. На початку XX ст. міжнародні позиції Англії погіршилися. В умовах загострення боротьби імперіалістів за ринки й колонії було поставлене питання про їхній переділ, що загрожувало насамперед Англії як найбільшій колоніальній державі. Різко погіршилися англо-німецькі відносини, посилилося військово-морське суперництво обох держав, торговельна конкуренція, боротьба за колонії. До кінця XIX ст. Англія здійснювала політику "блискучої ізоляції": керівництво країни вважало, що суперечності між континентальними державами гостріші, ніж між Англією та її суперниками з континентальної Європи. Через це у разі конфлікту з Росією чи Францією Англія могла розраховувати на підтримку Німеччини чи Австро-Угорщини, а тому вона не відчувала потреби зв'язувати себе союзними зобов'язаннями, що можуть втягнути її у війну за чужі інтереси. Розпалюючи суперечності між великими державами, Англія забезпечувала собі свободу дій. Острівне положення і могутній морський флот гарантували від нападу на її територію з боку будь-кого. Необхідність боротьби проти свого головного конкурента - Німеччини - змусила Англію відмовитися від попередньої політики і формувати блоки з іншими державами.1904 р. Англія і Франція досягли угоди з основних колоніальних проблем: Франція припиняла протидію Англії в колоніях, зокрема в Єгипті, а Англія визнавала за Францією право на загарбання Марокко. 1907 р. було підписано англо-французьку угоду, що дістала назву Антанти. Англія та Росія поділила сфери впливу в Ірані, Афганістані та Тибеті. Це зробило можливим англо-російське співробітництво проти Німеччини.За наявності франко-англійської угоди, угод між Англією й Росією завершувалося створення англо-франко-російського союзу - Антанти. Загалом Антанта як військовий союз сформувалася лише під час Першої світової війни.Ірландська криза 1914 р. Напруженою була ситуація в Ірландії. Коли в результаті прийняття парламентом серії аграрних законів на початку ХХ ст. відбулося відновлення в Ірландії дрібної селянської власності, що сприяло вирішенню найболючішої – земельної – проблеми, на передній план вийшла проблема самоупр Ірл. На поч. ХХ ст. зародилася нова течія  ірл. нац. руху під назвою «шин фейн» («ми самі») на чолі  А.Гріффітом, В 1905 р. рух «шин фейн» оформився в політичну партію. Головна ідея програми Гріффіна полягала в  збереженні  і подальш. розвиток ірл. як нації – справа самого ірландського народу. Програма шин фейнерів передб. значне поширення самодопомоги в економічній сфері, наголошувала на створенні вітчизняної промисловості.  Звідси витікали їх практичні пропозиції: застосування протекціонізму, бойкот англійських товарів, зміцнення торгівельних зв'язків  з іншими країнами, обминаючи Англію тощо. В соц.-пол. області програма передб. поступове зосередж. в руках ірландців шкільної справи, судових установ, організацію національної армії, створення парламенту, який повинен взяти у свої руки верховну владу на острові. Паралельно Ірландська соц. партія на чолі з Дж.Коннолі, яка була утворена в 1898 р., висунула гасло незалежної соціалістичної ірландської республіки  Залежний від голосів ірландської фракції в парламенті ліберальний уряд був змушений піти на поступки і в квітні 1912 р. вніс до палати громад новий білль про гомруль для Ірландії. Після його прийняття палатою громад, палата лордів двічі його відхиляла, але тепер вже не могла відкинути остаточно – білль про гомруль для Ірландії став законом в травні 1914 р. Оскільки консерв не мали можливості відхилити білль, вони виступили проти поширення гомрулю на Ольстер (шість найбільш розвинутих графств півночі Ірландії). Близько половини населення Ольстера складали протест, серед яких протягом поколінь виховувалася ненависть  до ірландських католиків. Консерва підтримали ольстерських екстремістів (оранжистів) у створенні в цьому районі збройних загонів. Восени 1912 р.оранжисти заклик. силою перешкодити поширенню гомруля на «протестантські» графства Ірландії. Створені  збройні загони нараховували 100 тис. Ірландці південної частини країни, побоюючись вторгнення загонів Карсона( їх лідер), також були змушені озброюватися.Почали створюватися загони волонтерів, які весною 1914 р. нараховували до 70 тис. чол.Загроза гром війни  Апогей весна 1914 р., коли уряд прийняв рішення ввести в Ольстер війська, щоб забезпечити там порядок, однак офіцери регулярних частин британської армії відмовилися виконати наказ військового міністра ліберального уряду. Це був найсерйозн. прояв збою в функціонуванні британської політичної системи. Парл. і уряд виявилися нездатними примусити держ. апарат виконувати прийнятий закон. Ситуація набула такого критичного стану, що Вел. Брит опинилася на межі громадянської війни. Уряд був змушений піти на поступки. Білль про гомруль було змінено таким чином, що Ольстер опинився поза сферою його дії. З початком  війни запровадження гомрулю було відкладено

 


17.06.2018; 21:52
хиты: 93
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
история европы
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь