Консерватори і партія Центру активно шукали зближення, щоб послабити неприйнятного канцлера .В результаті оформився «чорно-блакитний блок», що складався з депутатів партії Центру і консерваторів (назва походить від чорного одягу духовенства і «блакитний» крові аристократії).Наступником Бюлова став Теобальд фон Бетман-Гольвег (1856-1921). Канцлерство Бетман-Гольвега припало на період загострення внутрішньополітичної ситуації в країні. Першу поразку Бетман-Гольвег зазнав при спробі провести необхідну прогресивній громадськості реформу станової виборчої системи в Пруссії. Він запропонував замінити двоступеневі вибори прямими і розширити коло виборців привілейованого першого класу. У нього входило менше 5% виборців, але вони вибирали третину депутатів. Реформу відхилив згуртований консервативно-протестантський блок. Не увінчалася успіхом спроба Бетман-Гольвега здійснити більш тісну інтеграцію Ельзас-Лотарингії в імперію, шляхом збільшення її автономії. Провінція отримала лише обмежене самоврядування. Канцлер не зміг оздоровити відносини з польською меншиною в Пруссії.У роки канцлерства Бетман-Гольвега кульмінації досягла мілітаризація німецького суспільства. У якості «нової ідеї» правлячі кола Німеччини з кінця XIX в. використовували гасло «інтегрального націоналізму». Пропаганду націоналізму, мілітаризму, широкої зовнішньої експансії вели численні союзи і суспільства. Найбільш впливовий Пангерманський союз (1891).Зате йому вдалося провести в 1913 р. закон про збільшення армії відразу на 117 тис. солдатів і 19 тис. офіцерів, і навіть забезпечити фінансування цього заходу шляхом введення податку на приріст вартості успадкованого майна.
