В останній чверті XIX ст. у США остаточно утвердилися республіка президентського типу і двопартійна система. Прихильники політиків Півночі США склали ядро республіканської партії, а Півдня — демократичної. До початку XX ст. різниця між республіканською та демократичною партіями полягала у різних підходах до вирішення наболілих проблем країни.Наприкінці XIX ст. серед американських фермерів виник масовий рух, спрямований проти залізничних, промислових і торговельних монополій. Вони вимагали націоналізації залізниць, телеграфу й телефону, конфіскації надлишків землі, збільшення податків з багатіїв.Активно діяла Антиімперіалістична ліга, яка налічувала майже 1 млн членів. Вона влаштовувала багатолюдні мітинги протесту проти експансіоністської імперської політики.
Значним був рух за прогресивні реформи, який об'єднав інтелігенцію, службовців, дрібних підприємців, торговців і робітників.Прогресисти вимагали демократизації виборчої системи, зниження податків, встановлення урядового контролю над трестами. Деякі прогресисти зажадали впровадження у США системи соціального страхування на кшталт європейської та прийняття закону про 8-годинний робочий день.Видатним лідером прогресистів був губернатор штату Вісконсин Роберт Лафоллет, обраний згодом сенатором. У своєму штаті він провів демократичну податкову реформу, встановив контроль над міським транспортом і залізницями.
