Помірковані республіканці, які прийшли до влади в 1879 р., утримували у своїх руках управління державою до кінця 1890-х рр.Помірковані республіканці у 80-ті pp. зосередилися головним чином на політичних реформах на противагу соціальним, що сприяло поширенню соціалістичних ідей.Спочатку було прийнято ряд заходів, спрямованих на легітимацію ІІІ республіки, ліквідацію недоліків у законодавстві, що регулювало політичні та громадянські права народу. Уряд і Національні збори переїхали з Версаля до Парижа, день взяття Бастилії (14 липня) оголошено національним святом, а "Марсельєза" стала національним гімном. Учасники Паризької комуни отримали амністію. У червні - липні 1880 р. прийнято закони про свободу зборів і друку, але водночас посилено покарання за підбурювання до насильства та вбивства. У березні 1884 р. було прийнято закон Вальдека-Руссо, за яким легальний статус отримали профспілкові об'єднання підприємців і робітників (заборонені законом Ле Шапельє 1791 р., частково відміненому в 1864 р.).За ініціативи уряду Жюля Феррі 4 серпня 1884 р. Національні збори прийняли текст нового конституційного закону, що вніс зміни до конституції 1875 р. Найважливішим із них з політичного погляду стало доповнення про те, що республіканська форма правління не може бути предметом пропозиції про перегляд; члени сімей, які царствували у Франції, не можуть бути обраними на посаду президента республіки. 9 грудня 1884 р. сенат прийняв новий закон про заборону членам сімей, які царствували у Франції, бути обраними до сенату і про ліквідацію інституту довічних сенаторів.Важливою була серія законів про обов'язкову безкоштовну світську початкову освіту, про середню жіночу освіту тощо (1880-1881), прийнятих завдяки зусиллям Жюля Феррі, який займав у кабінетах того часу посади міністра народної освіти та прем'єр-міністра. Унаслідок цих заходів у 1901 р. у Франції залишалося неграмотними всього 19,4 % жінок і 13,5 % чоловіків.У 1880 р. Ж. Феррі домігся закриття навчальних закладів ордену єзуїтів і зобов'язав усі інші конгрегації, які утримували в країні велику кількість лікарень, притулків та навчальних закладів, отримувати дозвіл уряду на свою діяльність. Заборона багатьох конгрегацій та застосування до них примусових засобів призвели до конфлікту республіканської влади з церквою, налаштували проти них значну частину віруючих. У країні сформувався сильний антиурядовий католицький рух, який знайшов собі союзника в консервативній опозиції та зміцнив її виборчу базу.
