Великі зрушення в структурі суспільства і зміни в режимі влади супроводжувалися низкою широкомовних законодавчих актів і багатообіцяючих заяв з боку Вільгельма II і його оточення, покликаних пом'якшити обстановку в країні. У політичній історії Другої імперії останнього десятиліття XIX ст. виділяються два різко окреслених етапи: «новий курс» Л. Капріві (1890-1894), сутністю якого була політика соціального маневрування та підтримка інтересів великих промисловців, і так звана «ера Штумма» (1894-1898), пов'язана з ім'ям реакціонера, Саарського вугільного короля 'Штумма-Гальберга, і діяльністю канцлера Гогенлое.Новий рейхсканцлер, що змінив Бісмарка, - генерал Капріві - почав свою діяльність у період економічної кризи. Головною ж причиною труднощів для німецької зовнішньої торгівлі було те, що у відповідь на встановлені Німеччиною протекціоністські мита на сільськогосподарські продукти Росія і ряд інших держав ввели заборонні тарифи на вироби німецької промисловості. Невдоволення впливових кіл буржуазії знайшло своє вираження у вимозі укладення з іноземними державами, в тому числі з Росією, торгових договорів, які забезпечили б стійкий ринок збуту для німецьких промислових виробів. Ці вимоги були задоволені урядом Капріві, незважаючи на опір аграріїв. У 1891 р. Німеччина уклала торговельні договори з Австро-Угорщиною, Італією, Бельгією, Швейцарією.. Договори передбачали взаємне зниження мита.Останнім з таких договорів у період канцлерства Капріві був торговельний договір з Росією 1894 р.У внутрішній політиці початок 90-х років ознаменувався деяким, досить нетривалим «пом'якшенням» режиму. «Лібералізм» був викликаний провалом «виняткового закону», наступальним поривом робітничого класу, який продовжував протягом усього 1890 упорні страйкові бої. У пошуках популярності Вільгельм II санкціонував деякі поступки пролетаріатові; вони були вирвані робітничим класом у тривалій боротьбі (заборона праці дітей до 13 років, встановлення 11-годинного робочого дня для жінок та ін. Відкинувши «новий курс», панівні класи почали знову підготовляти антиробітничих закони. У 1894 р. оточення кайзера розробило законопроект «проти спроб повалення існуючого ладу» - друге видання закону проти соціалістів.. Це остаточно підірвало позиції канцлера, що похитнулися ще раніше в результаті підступів юнкерства. У 1894 р. Капріві був замінений князем Гогенлое, в минулому намісником Ельзас-Лотарингії. У період канцлерства Гогенлое гоніння на робітничий рух значно посилилися. У 1897 р. за ініціативою кайзера до рейхстагу був внесений антиробітничий законопроект, що отримав назву «каторжної»; законопроект погрожував карою до трьох років за одне лише участь у страйку і до шести років - «зачинщиків.
