пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


Зовнішня політика Австро-Угорщини на початку хх ст. Експансія на Балкани.

Наприкінці XIX ст. змі­нилося розташування сил в Європі та в усьому світі. У 1908-1909 pp. вибухнула «Боснійська криза» між Росією та Австро-Угорщиною як наслідок анексії останньою Боснії та Герце­говини. Росія намагалася активним втручанням допомогти Сербії у протидії Австро-Угорщині. Однак у 1909 р. під тиском Німеччини Росія і Сербія змушені були піти на поступки. Німецько-австрій­ський блок отримав дипломатичну перемогу над Антантою, взявши реванш за Марокко. Результатом «Боснійської кризи» стало загост­рення суперечностей між союзниками — Італією та Австро-Угор­щиною. У 1909 р. Італія укладає таємний договір з Росією, спрямо­ваний проти Австро-Угорщини. Фактично це означає розпад Троїстого союзу, хоч формально він продовжував існувати.

У 1882 р. в Боснії і Герцеговині піднялася хвиля збройного опору австрійської окупації, пов'язаного з оголошенням мобілізації в краї. У заворушеннях взяли участь як християни, так і мусульмани. Австро-угорський уряд за допомогою військ придушив повстання.

Австро-угорська влада намагалися ізолювати мусульманське населення краю від впливу Османської імперії. З цією метою імператор Франц-Йосиф призначив свого ставленика Мустафу Омеровіча главою мусульманського духовенства Боснії і Герцеговини (Реіс-уль-ілемом). Всі релігійні мусульманські інститути в краї були збережені. У 1909 р. мусульманам вдалося отримати церковно-шкільну автономію.

Свої позиції в Боснії і Герцеговині, де католики становили меншість, католицька церква зміцнювала завдяки державній підтримці сараєвського єпископа Йосипа Штал-лера (1843-1928). Невтомна діяльність останнього призвела до повного переходу на латиницю всіх видань на сербсько-хорватській мові в краї, зростанню числа католицьких шкіл, посилення католицького прозелітизму. Шталлер і католицькі священики стояли на позиціях вірності австро-угорському центру і разом з тим сприяли формуванню хорватського національної самосвідомості серед католиків Боснії і Герцеговини.

Етноконфесійна картина краю залишалася строкатою, але при цьому у зв'язку з політикою колонізації число католиків зростала, а через що почалася еміграції мусульман до Туреччини чисельність останніх знижувалася.

Младотурецька революція дозволила Австро-Угорщини змусити Порту відмовитися від Боснії і Герцеговини. Після сплати компенсаційної суми Османської імперії австрійський уряд оголосив про анексію провінцій. Це рішення викликало негативну реакцію як у не католицького населення краю, так і особливо в сусідніх Сербії та Чорногорії. Уряди цих країн висловили протест і звернулися до великих держав з вимогою не визнавати анексію. Боснійська криза прийняла загальноєвропейський характер, в її розвиток були втягнуті представники всіх великих держав. Протистояння військово-політичних блоків могло вилитися у військові дії. Країни Антанти, і перш за все Росія, до війни не були готові і рекомендували Сербії і Чорногорії утриматися від активізації своїх дій. Боснійська криза різко погіршив відносини Сербії і Австро-Угорщини.

Боснія і Герцеговина стали складовою частиною імперії, тут було сформовано місцевий уряд. У краї робилися спроби аграрних реформ, що виявилися у введенні відкупної системи. 17 лютого 1910 Боснії і Герцеговині була дарована конституція, згідно якої поряд з урядом краю скликався і парламент. Він був позбавлений законодавчої ініціативи і права контролю над урядом. Це право належало Управлінню загальноімперського міністерства фінансів по Боснії та Герцеговині.

Ще в 90-і рр. XIX ст. в краї з'явилися політичні організації, що оформилися тепер в політичні партії, які чітко диференціювалися за національною ознакою. У 1907 р. була заснована сербська партія - Сербська народна організація, пропагували сербську національну ідею. Рух мусульман за автономію політично оформився в 1907 р. в Мусульманську народну організацію. Обидві партії були солідарні у своєму неприйнятті можливості анексії Боснії і Герцеговини. У 1908 р. виникла хорватська політична партія - Хорватська народне об'єднання, метою якої було з'єднання Боснії і Герцеговини та Хорватії. Всі три партії в 1910 р. були представлені в боснійсько-герцеговинському парламенті.

Як і в інших частинах Австро-Угорщини, активізувався молодіжний рух, у тому числі й «Сокільський». Молодіжні організації в основному також диференціювалися за національним принципом і виступали з націоналістичними гаслами. На червень 1914 намічалися військові маневри в Боснії і Герцеговині. Для участі в них в Сараєво прибув спадкоємець австрійського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд (1863-1914). Члени організації «Молода Боснія» підготували і здійснили 28 червня 1914 терористичний акт, внаслідок якого ерцгерцог і його дружина були вбиті. Ці події стали приводом для початку першої світової війни.

 


17.06.2018; 21:52
хиты: 90
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
история европы
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь