пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


66. Липнева революція 1830 р. у Франції. Внутрішня і зовнішня політика Липневої монархії.

Увечері 26 липня на вулицях Парижа відбулися зіткнення між народом і поліцією. Наступного дня вуличні демонстрації переросли в збройне повстання під гаслом захисту конституційної хартії та зміщення міністерства Поліньяка.В ніч на 28 липня 1830 року в різних околицях міста побудовано барикади, молодь і робітники захопили зброю з арсеналу, на ратуші вивішено триколірний прапор. У Парижі було 11 000 королівського війська, але в перших вуличних сутичках воно виявило слабу організацію.Другого дня, 29 липня, головні будинки міста вже були в руках повстанців, і військо, на заклик депутатів, перейшло на бік революції. Карл X тепер згоден був відкликати ордонанси, але було вже запізно – його посланців зустрів однодушний оклик: «Геть Бурбонів!» .Так почалася липнева революція. Її головною рушійною силою були робочі і дрібні ремісники. Ненависть до уряду дворянської та клерикальної реакції, до династії Бурбонів, двічі нав'язаної французькому народу військами європейської контрреволюційної коаліції, охопила самі широкі верстви трудящих Парижа. До них примкнули представники інших шарів, зокрема прогресивної інтелігенції. Студенти Політехнічної школи, тісно пов'язані з опозиційно настроєними колами буржуазії та офіцерства, очолили багато загонів революційних бійців.

Видну роль в управлінні збройною боротьбою зіграли карбонарії, діячі «Патріотичної асоціації» і члени інших таємних революційних спілок. Що стосується депутатів-лібералів, то вони боягузливо відсиджувалися у своїх будинках або проводили час у нарадах, на яких обговорювали питання про те, як би скоріше домогтися припинення збройної боротьби.29 липня 1830 року повсталий народ з боєм захопив Тюільрійский палац, над яким негайно ж був піднятий триколірний прапор – прапор революції 1789-1794 років.Під тиском народних мас, що організували похід на Рамбульє, де перебував королівський двір, Карл X відрікся від престолу (на користь свого онука – графа Шамбора) і втік в Англію.Проводирі революції не мали одностайної думки, що далі робити, – одні підтримували республіку, другі – конституційну монархію. Але сили республіканців були невеликі і переважив погляд паризького міщанства, що для Франції потрібен король.31 липня депутати палати, серед яких переважали орлеаністи, зібрались в домі банкіра Лафітта, вирішили передати корону герцогу Орлеанському Луі-Філіппу. Він був сином князя Філіппа, званого «Рівність» (Егаліте), який голосував за смерть Людовіка XVI, але пізніше сам поклав голову під гільйотину. Людовік Філіпп перебував на засланні у Швейцарії та Англії і заробляв на прожиток як учитель. Пізніше повернувся до Парижа і тут вів життя як звичайний громадянин, не видаючи нічим свого аристократичного походження. На вулицях міста з'являвся у міщанському одязі, з парасолею. Був відомою і популярною фігурою. Притому підтримував зв'язки з лібералами, чекаючи на розвиток подій.Протести республіканських груп і організовані ними народні демонстрації не досягли мети. Луі-Філіпп був проголошений королем.У той момент, коли революція перемогла, діячі буржуазної опозиції перестали ховатися: тепер вони поспішали перешкодити проголошенню республіки і захопити владу у свої руки.

Людовік Філіпп на заклик тимчасового уряду прийняв титул намісника і звернувся до народу з прокламацією, повернув триколірний прапор, скликав палати на сесію і дав запевнення, що «карта буде правдою». На балконі ратуші з’явився  під руку з Лафайєтом і підняв революційний прапор. Це викликало таке заплення, що його становище було закріплене.Парламент ухвалив нову конституцію і 6 серпня 1830 року передав Людовікові Філіппові титул короля французів. Конституція 1830 р. відрізнялася від карти 1814 року тим, що мала характер договору між народом і королем    Парламент дістав законодавчу ініціативу, тобто міг виступати з самостійними проектами законів. В окремому артикулі зазначено свободу преси і заборонено заводити цензуру. Так липнева революція закріпила у Франції конституційну монархію.Неорганізованість робітничого класу та слабість республіканської партії дозволили буржуазним лібералам здійснити свої плани.Наслідки липневої революції 1830 року у Франції   Липнева революція привела до досить обмежених політичних результатів. Вирішальну роль у ній зіграла збройна боротьба народних мас однак при всій своїй активності маси не змогли завоювати демократичні свободи та республіканський лад.Нова конституція, прийнята 14 серпня 1830 року, зберегла багато положень колишньої хартії. Але влада короля була трохи урізана: права палати депутатів трохи розширені,  число виборців збільшилося (внаслідок деякого зниження майнового цензу) з 100 тис. до 240 тис., католицькому духівництву було заборонено здобувати нерухому власність, державні установи, армія й флот були очищені від дворян-реакціонерів, періодична преса звільнена від колишніх стиснень. Однак широкі верстви населення залишалися, як і раніше, політично безправними. Поліцейсько-бюрократичний апарат зберігся в тому виді, у якому він склався в період наполеонівської імперії, і лише перейшов в інші руки.

Не були скасовані ні закони проти робітників і професійних союзів, ні важкі непрямі податки, що викликали сильне невдоволення як міської, так і сільської бідноти.У роки монархії Луї Філіппа (липневої монархії) розвиток капіталізму у Франції зробив великі успіхи. Промисловий переворот торкнувся в першу чергу, як і в Англії, легку промисловість. Споживання бавовни зросло. Капітали, вкладені в торговельні промислові підприємства, збільшилися за два десятиліття в півтора разу. Кількість парових машин, що застосовувалися в промисловості досягла 4853 шт. [2, c.115]. У 30-х роках у Франції почалося залізничне будівництво.Промисловий розвиток Франції ішов досить нерівномірно. Велика промисловість, головним чином текстильна (вироби з бавовни, вовни та полотна), росла на півночі Франції (Лілль), північно-заході (Руан) і сході (в Ельзасі та Лотарингії). Металургійна промисловість швидко розвивалася в Луарському басейні.У Парижі панували такі галузі промисловості, як виробництво одягу, галантереї, предметів розкоші, дорогих меблів. Тут переважали дрібні та середні підприємства, у яких було зайнято від двох до десяти робітників.Політика уряду, що проявляла заступництво тільки для купців, великих фінансистів і торговців, а також верхівці промисловців на шкоду інтересам іншої буржуазії, гальмувала розвиток промисловості й торгівлі. Високі мита на ввіз вугілля, заліза, бавовни збагачували «вугільних баронів» і інших промислових магнатів, але були вкрай невигідні для основної маси підприємців, тому що здорожували собівартість виробництва і цим знижували конкурентоспроможність французьких виробів на іноземних ринках. Банкіри та лихварі наживали величезні багатства за рахунок дорожнечі кредиту.В східному питанні в інтересах фінансової верхівки монархія Луї Філіппа продовжувала завоювання Алжиру. Воно було почато ще при Бурбонах: уряд Поліньяка відправив в середині червня 1830 р. в Алжир експедиційний корпус. Алжирський дей (правитель), не зробивши серйозного опору, здав свою столицю місто Алжир французам. Але уряду липневої монархії довелося зіштовхнутися з визвольною війною алжирського народу, що тривала потім майже двадцять роківТаким чином, можна зробити висновок, що прогресивне значення липневої революції полягало в тому, що вона скинула політичне панування дворянської аристократії й покінчила зі спробами відновлення в тій або іншій формі феодально-абсолютистських порядків. Влада остаточно перейшла тепер з рук дворянства в руки буржуазії, хоча й не всієї буржуазії, а тільки однієї її групи – фінансової аристократії верхівки торгово-промислової й банківської буржуазії. У Франції встановилася буржуазна монархія


01.02.2018; 23:40
хиты: 132
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь