В залежності від того, кому належало верховенство влади, колонії ділилися в середині XVII ст. на три групи: коронні, які перебували під управлінням королівських чиновників (Південна Кароліна, Джорджія); приватновласницькі – вважалися власністю окремих осіб (Пенсільванія, Делавер, Мериленд), а також колонії, які користувалися самоврядуванням на підставі королівських хартій (Коннектикут, Род-Айленд). 1584 р. англійський мореплавець В. Релі отримав від королеви Англії Єлизавети І (англ. Елізабет 1) (1558-1603) патент на відкриття і володіння землями в Америці.. У 1585 р. на острові Роанок була заснована колонія Віргінія, але до 1590 р. всі колоністи загинули. У 1606 р. король Яков І (англ. Джеймс І) Стюарт надав двом приватним компаніям - Лондонській і Плімутській - хартію (жалувану грамоту) на колонізацію Віргінії. Колонії зобов'язані були віддавати королю 1/5 знайденого золота й срібла. Плімутська компанія після низки невдач припинила свою діяльність, а Лондонська, яку зазвичай називали Віргінською, відправила за океан першу групу колоністів (близько 100 осіб). Там у 1607 р. вони заснували постійне поселення англійців - Джеймстаун, який став першою столицею Віргінії.. У 1624 р. англійський король Якові ліквідував Віргінську компанію, а в 1625р. КарлІ (англ. Чарлз І) оголосив Віргінію королівською колонією і призначив туди свого губернатора.Другою за часом створення англійською колонією на території північної частини Віргінії, яку не змогла освоїти Плімутська компанія, і яка отримала назву Нова Англія, стала колонія під назвою Новий Плімут. Восени 1620 р. група пуритан (батьків- пілігрімів), які зазнавали релігійних переслідувань в Англії за відокремлення від англіканської церкви, прибули на судні "Мейфлауер" до американського узбережжя в Массачусетській затоці. Наприкінці 1620-х рр. об'єднання пуритан "Компанія Масса- чусетської затоки" почало освоювати територію північніше Нового Плімута. Отримавши в 1629 р. від короля Карла І хартію на торгівлю та колонізацію краю, пуритани заснували колонію Массачусетс. Перший губернатор Дж. Вінтроп обрав столицею колонії Бостон, де знаходився Верховний суд і був сформований перший виборний магістрат. Массачусетс став родоначальником ряду поселень Нової Англії, на основі яких пізніше сформувалися колонії Род-Айленд, Коннектикут, Нью-Гемпшир.1632 р. Карл І надав хартію на володіння землями на північ від р. Потомак (північна частина Віргінії) Сесілу Калверту, другому лорду Балтимору. Нову колонію нарекли на честь дружини короля Меріленд. Пізніше в центральній частині Атлантичного узбережжя були створені "серединні" англійські колонії Нью-Йорк, Пенсільванія, Нью-Джерсі, Делавар. Спочатку на території "серединних" провінцій вццикли навіть не англійські, а голландські та шведські колонії - Нові Нідерланди й Нова Швеція. У подальшому голландське поселення Новий Амстердам було захоплене англійцями і в 1664 р. перейменоване на Нью-Йорк. У 1681 р. британський король Карл II, сплачуючи борг корони сімейству Пеннів, видав Вільяму Пенну та його спадкоємцям хартію на володіння землями, які були названі Пенсільванією на честь батька Пенна, британського адмірала. На півдні Атлантичного узбережжя сформувалися колонії Віргінія, Меріленд, Північна і Південна Кароліна, Джорджія. До середини XVIII ст. на території Північної Америки існувало 13 англійських колоній, які виступили за незалежність від метрополії.