Російсько-прусський союз став тим стри¬жнем, навколо якого надалі продовжувала формуватися шоста ан- тифранцузька коаліція. 15 квітня Н. Бонапарт із 200-тисячною ар¬мією рушив на росіян і пруссаків. Ще 200-тисячний контингент продовжував формуватися у Франції. Німецькі союзники Саксонія, Баварія, Баден, Вюртемберг надали французькому імператору свої війська. 1 та 2 травня 1813 р. у битвах під Вайсенфельсом і Лютце- ном Наполеон завдав важкої поразки супротивникам.У червні 1813 р. були підписані секретні Рейхенбахські кон¬венції, які передбачали, що Пруссія спрямує проти Наполеона 80-тисячну армію, Росія - 160-тисячну, а Велика Британія буде фінансувати їх спорядження та утримання. Вирішальною для військової кампанії 1813 р. була позиція Австрії. Вона переко¬нала союзників спільно виробити й надіслати в ультимативній формі Н. Бонапарту мирні пропозиції, що загалом повторювали австрійські вимоги, висловлені в травні 1813 р. Якщо ж він до 10 серпня не дасть позитивної відповіді на цей ультиматум, Ві¬день зобов'язувався приєднатися до антифранцузької коаліції. К. Меттерніх особисто намагався переконати французького ім¬ператора дослухатись до цього звернення. Після відмови Напо¬леона Австрія надіслала проти французів свою добірну 150-тисячну армію. 16-19 жовтня на рівнині поблизу м. Лейпцига відбулася ви¬рішальна битва кампанії 1813 р., яку назвали "битвою народів". Незважаючи на кількісну перевагу союзних військ, наполеонів¬ська армія 16 жовтня домоглася незначних успіхів. 18 жовтня саксонське й вюртемберзьке військо, яке воювало на боці фран¬цузів, перейшло на бік антифранцузької коаліції. Наполеон змушений був розпочати відступ, під час якого зазнав величез¬них втрат. Кампанія 1813 р. завершилась цілковитою перемогою союзників. Тим часом союзники сконцентрували у Франції вже добірне понад 350-тисячне військо. Наполеонівська армія, яка "склада¬лась переважно з бойових дітей (новобранців 17-18 років) і ка¬лік" поступово виснажувалась. До того ж за порадою Ш. Талейрана, який зрадив Наполеона ще 1807 р., союзники змінили тактику: замість того, щоб громити армію Н. Бонапарта, вони рушили свої головні сили на Париж. Наполеон у битвах при Лаон^ (9-10 березня 1814 р.) і біля Арсі-сюр-Обе (20-21 бе¬резня) не зміг завдати поразки ворогу чи навіть зупинити його наступ на столицю й змушений був відступити. 31 березня 1814 р. Олександр І і Фрідріх-Вільгельм III на чолі своїх військ увійшли до французької столиці.
