Значна частина країни перебувала під австрійським ярмом( Ломбардія, Венеціанська область, Парма, Модена). У Римській області зберігалася світська влада папи, що також стало однією з головних перешкод на шляху до національного об’єднання Італії та буржуазних перетворень. Найвідсталішою територією було королівство обох Сицилій. Там домінували феодальні відносини.Мета Революції — завоювання національної незалежності й політичне об’єднання країни, знищення абсолютизму й феодальних порядків.Особливості революції — втягнення в неї буржуазії, передової інтелігенції та народних мас в усіх її державах. Головна рушійна сила — міські трудящі й селяни, які залишалися роз’єднаними.2 етапи революції:1. (січень- липень 1848) на чолі ліберальна буржуазія. Війна проти Австрії.2. (листопад 1848- серпень 1849) на чолі представники революційної буржуазії, серед яких велику роль відіграли керівник організації “Молода Італія” Джузеппе Мадзіні та народний герой Джузеппе Гарібальді, який був вибраний в римський парламент, на першому ж засіданні, 5 лютого 1849 р., вніс пропозицію про проголошення республіки.Революція зазнала поразки і цьому були свої причини Слабкість пролетаріату, роз’єднаність та неорганізованість робітників і селян. Зрада революції ліберальною буржуазією та поміщиками.Через це залишилися перешкоди на шляху утвердження в країні нових економічних відносин, прискореного економічного розвитку, досягнення національної незалежності.Особливістю Італії було те, що значна частина країни перебувала під австрійським ярмом (Ломбардія, Венеціанська область, Парма, Модена, Тоскана). Для Австрійської імперії Італія була, як висловлювався канцлер Меттерніх, «виключно географічним поняттям». Боротьба за визволення від австрійського панування розглядалася італійськими патріотами як необхідна передумова національного відродження країни.У Римській області зберігалася світська влада папи, що також стало однією з перешкод на шляху до національного об'єднання Італії. Королівство обох Сицилій (його континентальну частину за давньою звичкою називали Неаполітанським королівством) перебувало під владою іспанської гілки роду Бурбонів і залишалося найвідсталішою частиною Італії, в якій зберігалися феодальні відносини.
Боротьба за національне визволення та об'єднання країни поєднувалася з виступами селян і міської бідноти. їх підтримували ліберально-демократичні кола, що домагалися запровадження парламентської форми правління, забезпечення громадянських і політичних прав. Виходило на те, що в революційних подіях в Італії брала участь більшість верств населення — ліберальне дворянство та підприємці, студентство, ремісники, робітники, селяни, міська біднота. До боротьби за національне визволення були залучені навіть монархи. Результатом цього стала як різноманітність форм і методів боротьби, так і непослідовність дій учасників революційних подій.Подією, що започаткувала революцію, стало повстання 12 січня 1848 р. в Палермо на о. Сицилія. Звістка про перемогу на Сицилії швидко поширилася в країні. У містах відбувалися мітинги й демонстрації з вимогами об'єднання країни, запровадження конституції, війни за визволення від австрійського гноблення. Революційна хвиля викликала запровадження в усіх італійських державах (окрім Ломбардії та Венеції) конституцій, обрання парламентів та формування урядів із поміркованих лібералів.
Звістка про революційні події у Відні стала поштовхом до антиавстрійських виступів у березні 1848 р. у Венеції та Ломбардії. Наприкінці місяця австрійці змушені були вивести війська з Венеції. Тут одразу було проголошено республіку і створено Тимчасовий уряд.18 березня 1848 р. повстання проти австрійців спалахнуло в Мілані. Міланцям довелося вести боротьбу проти 15-тисячної австрійської армії. П'ять днів тяжких боїв завершилися перемогою повстанців.Звістка про вигнання австрійців з Мілана миттю облетіла всю країну. Патріотичне піднесення, що охопило італійців, спонукало короля П'ємонту Карла-Альберта 24 березня 1848 р. оголосити війну Австрії. У цьому він побачив можливість здійснити власну мрію та об'єднати під своєю владою Північну Італію. Про підтримку короля П'ємонту оголосили й інші монархи. Приєднався до п'ємонтської армії Джузеппе Ґарібальді, який, дізнавшись про події на Батьківщині, повернувся з загоном своїх прибічників з Південної Америки. Однак наприкінці липня 1848 р. австрійці зуміли завдати поразки армії повсталих і знову окупували Північну Італію.Попри репресії австрійців, італійці не припинили боротьби. На початку 1849 р. спалахнуло повстання в Римі. Папа римський втік. Установчі збори скасували світську владу папи та проголосили Римську республіку. Було проведено демократичні перетворення: націоналізовано церковні землі, відокремлено школу від церкви, зменшено податки й мито та ін.Проти Римської республіки виступила об'єднана коаліція Австрії, Франції, Іспанії та Неаполітанського королівства. За допомогою іноземних багнетів папа римський повернув собі владу. Гарібальді знову залишив республіку.Поки тривала облога Рима, австрійці зуміли зламати опір у більшості областей Італії. Було придушено повстання на Сицилії та відновлено владу неаполітанських Бурбонів. 22 серпня впала Венеціанська республіка — останнє вогнище революції. В Італії розпочався австрійський терор — італійських патріотів страчували за вироками військово-польових судів, як злочинців.Революція в Італії зазнала поразки, не вирішивши основних завдань— визволення та об'єднання країни, соціальних перетворень і запровадження демократичного устрою.
