1.За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. 2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Підстава для позбавлення фізичної особи цивільної дієздатності - хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа позбавляється здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними - в будь-який момент може припинитися. Відтак, відпадає необхідність продовження встановлених раніше обмежень і заборон щодо фізичної особи. З цих причин закон закріплює існування інституту поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. 2. Згідно ч. 4 ст. 241 ЦПК заяву щодо скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення її цивільної дієздатності можуть подати опікун та орган опіки та піклування. Сама недієздатна особа такого права позбавлена. Суд приймає відповідне рішення на підставі висновку судово-психіатричної експертизи, з якого має випливативидужання особи або значне поліпшення її психічного стану, внаслідок чого у особи поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
2. Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
3. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. 2. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. 3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи. Право приватної власності є головною правовою формою насамперед індивідуального привласнення благ в усіх країнах з ринковою економікою. До введення в дію нового ЦК суб'єктами права приватної власності могли бути лише фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства). Однак коментована стаття визнає приватною власністю також власність юридичних осіб. Зрозуміло, що суб'єктами права приватної власності можуть бути лише юридичні особи недержавної та некомунальної форми власності, незалежно від їх організаційно-правової форми. До цього, відповідно із Законом України "Про власність", який згідно із Законом від 27.04.2007 р. втратив чинність, такі юридичні особи виступали суб'єктами права колективної власності. 2. Частина 2 коментованої статті визначає коло об'єктів, які можуть бути у власності фізичних і юридичних осіб. Законодавець відмовився від їх визначення шляхом введення хоча б орієнтовного переліку, а застосував загальну формулу, згідно з якою у власності фізичних і юридичних осіб може бути будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Таким чином, у приватній власності можуть бути об'єкти споживчого та виробничого призначення, як рухоме, так і нерухоме майно, результати інтелектуальної праці, окреме індивідуально визначене майно і майно, визначене родовими ознаками, як окремі речі, так і їх сукупність, а також цілісні майнові комплекси
