Жан Кальвін – французький богослов, активний діяч Реформації в Швейцарії. У Франції за антикатолицьку діяльність його переслідували, внаслідок чого в 1535 р. змушений був утекти із Франції та оселитися в Женеві Він висунув і розвинув учення про “абсолютне приречення”, згідно з яким Бог ще до створення світу визначив долю людей, тобто визначив тих, хто одержить спасіння, і тих, хто потрапить до пекла.
Жан Кальвін висунув тезу про “світське покликання” та “світський аскетизм”, які вимагають повної відданості людини своїм справам, бережливості, а також відмови від комфорту, розваг і радощів життя. На ґрунті ідей Ж. Кальвіна виникла кальвіністська церква. На відміну від компромісного лютеранства, Ж. Кальвін істотно реформував християнську церкву, зробивши її простою, загальнодоступною та дешевою. Він повністю відмінив церковну ієрархію, запровадив виборність церковного керівництва, ліквідував єпископський сан. Основною ланкою кальвіністської церкви є релігійна громада, котру очолюють пастори та пресвітери.. В кальвіністських храмах немає вівтарів, ікон і хрестів, органної музики, відсутні літургія й облачення пасторів. Богослужіння провадиться у формі спільних молитов, читання Біблії та співу псалмів. Із семи таїнств кальвіністи визнають лише хрещення та причастя, Особливістю кальвінізму є нетерпимість до інших релігій і наукових знань, зокрема, до тих наукових відкриттів, які суперечать Біблії.
Прикладом ворожого ставлення до науки та культури було те, що сам Ж. Кальвін був ініціатором спалення іспанського вченого-гуманіста, відомого природознавця й анатома М. Сервета, котрий тоді випадково опинився в Женеві. Релігійні громади вдаються до дріб’язкового нагляду за громадським і особистим життям віруючих, забороняють розваги, яскравий одяг, танці, вимагають регулярного відвідування церковних служб.
