У травні 1520 р. Карл відплив з Іспанії, залишивши намісником Адріана Утрехтського – кардинала з Нідерландів. В Кастилії зразу ж почалось повстання міських комун – комунерос.Багаті городяни були невдоволені господарюванням фламандців у фінансових питаннях і тим, що Карл мало рахувався з кортесами, почав обмежувати самоуправління міст. Городяни Толедо, які першими піднялися проти короля, закликали інші міста до спільних дій. Основу повстання складали міські низи, що страждали від податкового гніту.Спочатку до повстання примкнули графи та ідальго. Гранди хотіли відновити свої старі привілеї. Ідальго теж хотіли того статусу, який вони мали під час війни з маврами. Крім того всіх обурювало засилля іноземців, які їх витісняли з прибуткових місць та посад.
У травні-червні до Толедо примкнув ряд кастильських міст (Сеговія, Бургос, Авіла). Вони виганяли корехідорів (королівських чиновників) і обирали нове, більш демократичне управління. Найбільше число вільних міст-комун було в Кастилії. Тому в першій половині ХVІ ст. саме тут були найбільші рухи протесту проти гніту. Адріан зібрав війська і розгромив одне з повсталих міст – Медину дель Кампо. Після цього повстання охопило майже всі комуни Центральної і Північної Кастилії. Повстання комуньєрос було суперечливим. Міста ще зберігали середньовічний спосіб життя, вимагали повернення до часів Фердинанда та Ізабелли. Т. ч. об‘єктивно це були повстання проти абсолютизму.
