У 1485 р. англійський престол перейшов до династії Тюдорів. Суттєве зміцнення держави і королівської влади відбулося за правління другого короля з цієї династії — Генріха VIII (1509—1547 рр.). У цей час в Англії розпочалася Реформація. На відміну від інших держав, в Англії Реформація відбувалася «згори» — за активного втручання і під керівництвом короля, унаслідок чого її називають королівською. Спочатку Генріх VІІІ виступив проти Реформації, проте сімейні обставини змусили змінити його позицію. Спроба розлучитися з іспанкою Катериною Арагонською не знайшла підтримки в Папи Римського. Тоді король виступив проти католицької церкви.Під тиском Генріха VІІІ парламент у 1534 р. прийняв «Акт про супрематію (верховенство)», який проголосив короля главою і захисником англійської церкви. У 1536—1540 рр. була проведена секуляризація церковних земель — монастирі було закрито, а ченців розігнано. Усі землі й майно монастирів, а також власність церкви перейшли до скарбниці короля. Разом із тим майже всі католицькі догмати зберігалися. Нова церква стала називатися англіканською, вона була більш поміркованою порівняно з лютеранством та кальвінізмом.Становлення англіканської церкви здійснювалося методами терору. За відмову від неї карали, як за державну зраду. Так, 1535 р. був страчений відомий гуманіст, канцлер Томас Мор.
Нащадок Генріха VІІІ Едуард VI (1547—1553 рр.) продовжував королівську Реформацію. Від 1549 р. служба почала здійснюватися англійською мовою, було спрощено церковні обряди.За правління королеви Марії Тюдор (1553—1558 рр.) було здійснено спробу повернутися до католицизму. Королева відновила католицьку церкву, почала переслідування протестантів, за що в Англії її називали Марією Кривавою. Однак землі монастирям повернути не вдалося.
