Слобідська Україна
У Слобідській Україні посади гетьмана не існувало, не було й генеральної старшини. У цьому полягала ще одна особливість адміністративно-політичного устрою Слобожанщини, накинута царатом. Слобідські полковники підпорядковувалися безпосередньо бєлгородському воєводі.
Кожний полк окремо і в різний час одержував царську жалувану грамоту, в які визначалися його права на козацький устрій, вільну торгівлю, звільнення від податків на землю тощо.
Вибраних у полках полковників бєлгородський воєвода, якому вони підпорядковувалися у військових справах, пропонував цареві як ... кандидатів на цю посаду. Кількісний склад козацьких полків не був постійним. Реєстр усіх слобідських полків містив перелік козаків, які мали відбувати військову службу.
СОЦІАЛЬНІ СТАНИ
Після Національно-визвольної війни українське суспільство зазнало великих змін. Козаки Чисельність козацтва зростала, воно перетворилося на привілейований стан. Козаки записувалися поіменно в урядових реєстрах і підлягали тільки владі гетьмана та старшини. Вони отримували право на вільне проживання в містах і селах, заняття ремеслом, торгівлею, промислом. Зберігався традиційний козацький суд. Козаки звільнялися від податків, їхнім основним обов’язком була військова служба. Козацтво було провідним станом і в Слобідській Україні. Козаки володіли землею, працювали на ній у власних господарствах, мали право вільно торгувати, не сплачувати податків. Так само, як і в Гетьманщині, їхньою головною повинністю була військова служба. Найчисленнішу групу становили городові козаки - так називали козаків, що мешкали у містах, містечках, селах, хуторах Гетьманщини і Слобідської України, на відміну від низових (запорозьких) козаків. У другій половині XVII ст. із середовища козацтва виокремилась козацька старшина, яка посідала панівне місце в суспільстві. Українська шляхта Зберігалася у Гетьманщині. Вона дедалі більше зливалася з козацькою старшиною внаслідок отримання старшинських прав і привілеїв. Селяни Численна верства Гетьманщини. Після Національно-визвольної війни їхнє становище змінилося. Вони здобули право змінювати місце проживання, вільно вступати до козацького стану (єдиною перешкодою було майнове становище, бо військова служба відбувалася за власний кошт). Особисту свободу зберігали селяни і в Слобідській Україні. Їхня відмінність від козаків полягала у тому, що вони мали платити податок до царської казни.
Духівництво Привілейований стан Гетьманщини та Слобідської України.
Його становище визначалося тим, що православ’я мало статус державної релігії.
На православну церкву гетьманський уряд покладав надзвичайно важливе завдання - бути ідеологічною опорою незалежної козацької держави.
Не випадково всі гетьмани допомагали церкві: чи то фінансово підтримуючи монастирі, чи то дбаючи про поліпшення освіти священиків і сприяючи друкуванню церковних книг.
