А. Архітектура Архітектура посідала особливе місце в мистецькому процесі другої половини 17-18 ст. Внаслідок своєї всебічної природи вона, мабуть, найповніше і найглибше відобразила особливості мистецької традиції. Архітектурна думка на українських землях еволюціонувала в руслі власної традиції, активно використовуючи європейський досвід через діяльність, насамперед, на західноукраїнських землях, майстрів європейського походження. Їх зусиллями на Правобережжі в середині – другій половині 18 ст. постав ряд видатних пам’яток. На Лівобережжі з кінця 17 ст. ширилася діяльність російських майстрів.
Б. Скульптура Друга половина 17-18 ст. відзначена активним розвитком скульптури. Як і раніше, скульптура розвивалася у двох взаємопов’язаних напрямах. В українській мистецькій культурі вона поширювалася насамперед у вигляді орнаментального декоративного різьблення; спроби ввести фігурну скульптуру як на західноукраїнських землях, так і на Лівобережжі залишилися поодинокими епізодами. Головним напрямом розвитку української скульптури залишилася вироблена від початку 17 ст. система оздоблення комплексів іконостасів, основою іконографічного репертуару якого була виноградна лоза із залученням декоративних орнаментальних форм європейського походження та стилізованих рослинних мотивів.
В. Малярство Малярство другої половини 17-8 ст. продовжило найважливіші тенденції відповідного напряму розвитку національного мистецтва, сформовані в першій половині 17 ст. з виробленням основ нової мистецької культури, яка прийшла на зміну пізньосередньовічній традиції. Монументальне малярство остаточно відійшло на дальший план, втративши характер цілісного ансамблю з всеосяжною теологічною програмою, й зайняло порівняно скромне місце в мистецькій культурі.
