Зміни, які відбулися у державному житті українського суспільства впродовж другої половини 17-18 ст., досить рельєфно (поряд з іншими сферами) виявилися в окресленні засад нової історичної свідомості. У вітчизняній історіографії співіснували різні ідейні течії або напрями: від суто середньовічних до тих, що вирізнялися секуляризацією історичного мислення, прагматизмом та елементами критичного опрацювання джерел.
Історичні твори другої половини 17-18 ст. за ознакою застосованої методології і типом історизму можна поділити на кілька історіографічних напрямків:
- літописний стиль;
- історичні праці традиціоналістської (літописної) методології;
- проміжний жанр (між історичними повістями і літописом) і риторико-фактографічний напрям;
- компілятивна методологія;
- прагматично-об’єктивістський стиль.
Відомі твори різних напрямів: «Синопсис» Ф. Софоновича, літопис Самовидця, літопис Григорія Грабянки, літопис Самійла Величка тощо.
другу полови -ну XVIII - початок XIX ст ., його особливість полягає в тому, що він дав перших професійних істориків і заклав основи української історичної науки . Праці С . Лукомського, П . Симоновського , В . Рубана, 0. Рігельмана , літературно- філософські твори Г . Сковороди , 1. Котляревського, П . Гулака-Артемовського , Є . Гребінки, Г . Квітки - Основ ' яненка, М . Шашкевича, Я . Головацького,І . Вагилевича , а згодом Д. Бантиша - Каменського, М . Марке-вича та інших сприяли формуванню почуття окремішності ук -раїнського народу , самобутності його мови, культури , звичаїв, традицій , історії . Традиції козацького літописання дістали якісно нове відо -браження в « Історії Русів», рукописні варіанти якої тривалий час утверджували цілісне уявлення про історію українського народу, її тяглість від княжих часів до Гетьманщини . Черво-ною ниткою через увесь твір проводилася ідея про право кожного народу на самостійний державний , культурний та економічний розвиток, про законні підстави русів-українців боротися проти будь -яких іноземних поневолювачів. В . Кравченко виділяє в межах другої половини XVIII -першої чверті XIX ст. 4 етапи розвитку української історіо -графії : а ) 60-80- ті рр. XVIII ст . пов' язані зі зміною соціаль-ного складу істориків , еволюцією жанрів історичної літерату -ри, формуванням просвітницької історіографії ; б ) 90-ті рр. XVIII - початок XIX ст . - активне засвоєння українською історіографією впливів етнографії, славістики і мовознавства , становлення історичного краєзнавства ; в) 20-ті рр. XIX ст . -створення першої узагальнюючої наукової праці з історії України; г) друга половина 20- х - початок 40- х рр. XIX ст . -перехід від просвітницької до романтичної історіографіїДруга половина XVIII - початок XIX ст . - це відлуння в ук -раїнській історичній думці західноєвропейського історіософ -ського напряму - романтизму, що мав в Україні своє власне козацьке коріння. Романтизм сприяв пробудженню націо-нальної свідомості , ставав світоглядною основою протистоян -ня великодержавницької ідеології Російської та Австрійської імперій.
