Уся політико-правова історія українського народу є виявом його демократизму. Своє перше юридичне осмислення, оформлення й втілення цей ідеал знайшов у "Пактах і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького", укладених 16 квітня 1710 р. між гетьманом Пилипом Орликом та старшиною і запорожцями. Конституція П. Орлика має велике значення як документ, який уперше в історії України на юридичному ґрунті фіксує принципи, що покладаються в основу державно-політичного устрою. Конституція складалася з 16 статтей. В ній визначалися кордони України з Польщею і Московією, передбачалося після закінчення війни підписання трактату зі шведським королем як постійним протектором України, закріплювалося право запорожців на повернення всіх відібраних у них земель і поселень, на відновлення колишнього статусу православної церкви під зверхністю царгородського патріархату. Конституція передбачала розподіл влади на 3 гілки (законодавчу, виконавчу і судову). Було здійснено спробу узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини на основі політичного досвіду Запорозької Січі, досягнень західноєвропейської політико-правової науки. Також варто зазначити роботи: Якова Козельського (бл. 1728 — після 1795) - "Філософічні пропозиції"'. Висвітлення ідеї соціального договору та природного права. Григорія Сковороди (1722-1794) - "Сад божественних пісень". Відстоював прагнення людини до рівності, права та свободи. Семена Десницького (бл. 1740- 1789 ). Започаткував українську та російську юриспруденцію, був прихильником природних прав людини та ідеї договірного походження держави. Варто вказати й на твір невідомого автора "Історії русів" (гімн природних, божественних, історичних, моральних прав кожного народу на державну незалежність, права на боротьбу з гнобителями). Політико-правова діяльність І. Котляревського. Він заперечує становий поділ суспільства, кріпацтво, стверджує велич індивіда не за займаною посадою, вимагає втілення природних прав людини на практиці, засуджує самодержавне гноблення особистості. В. Капніст ("Ода на рабство") рішуче виступив на захист прав людини, проти скасування державної автономії України. Серед провідників політико-правової думки в Україні XVIIIст. Ваото було б зазначити И. Б. Шада ("Природне право"), П. Лодія ("Теорія загальних прав"), першого ректора Харківського університету Г. Рижського, відомого українського економіста В. Каразіна (за його політичні проекти перебудови державного управління Росії, перетворення імперії на конституційну монархію, заклики до скасування кріпацтва, ідею формування української територіальної економіки тощо.
