пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


67. Козацькі військово-політичні об’єднання кінця XVIII ст.

Після зруйнування Нової Січі частина запорожців, намагаючись уникнути переслідувань і закріпачення, переселилася в пониззя Дунаю, у Добруджу, на підвладну Туреччині територію. У 1776 р. вони заснували в гирлі Дунаю першу Задунайську Січ (в історичних джерелах називається Усть-Дунайська Січ). Вона була укріпленням, мала 38 куренів, церкву, адміністративні будівлі в центрі. Найвищим органом була військова рада, яка обирала кошову старшину: кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула. До кошової старшини належав також і товмач-драгоман (перекладач). На Січі існувала січова школа й бібліотека. Задунайські козаки займалися переважно землеробством і тваринництвом, рибальством і полюванням. Але становище задунайців було нелегким, вони потерпали від турецьких поборів та повинностей. Особливо важким і принизливим було для них виконання повинностей – брати участь у воєнних операціях турецької армії, як правило, проти християн.

Царський уряд і після ліквідації Запорозької Січі виявляв потребу в козацьких частинах, намагався використати їх у постійних збройних сутичках і війнах з Туреччиною. Спочатку запорожцям дозволили вступати до спеціальних пікінерських полків, а згодом Катерина ІІ дала дозвіл на утворення самостійного козацького війська.

Напередодні російсько-турецької війни (1787–1791 рр.), на підставі царського указу від 3 квітня 1787 р., на півдні України було створено Катеринославське козацьке військо, яке складалося із 10 полків. Його організував князь Григорій Потьомкін з колишніх запорозьких козаків та військових поселенців Катеринославщини. Українські козаки Катеринославського війська в ході російсько-турецької війни особливо відзначилися під час здобуття Аккерманської фортеці (нині Білгород-Дністровський), Кілії та Ізмаїла. У 1796 р. Катеринославське козацтво розформовано, а козацькі полки, крім Бузького, перетворені на регулярні частини козацької армії.

Одночасно з Катеринославським козацьким військом восени 1787 р. із колишніх запорозьких козаків російський уряд сформував ще одну військову частину під назвою Військо вірних козаків (Чорноморське козацьке військо). Царський указ про його створення вийшов 22 січня 1788 р. Очолив це військо кошовий отаман С. Білий. Чорноморському козацькому війську передали клейноди та іншу козацьку атрибутику, забрану російським урядом під час розгрому Запорозької Січі в 1775 р. У війську відновили колишні старшинські посади, поділ на курені, козацький одяг. Воно брало участь у російсько-турецькій війні 1787–1791 рр. У 1792 р. російський уряд розпочав переселення їх на Кубань. За два роки на Кубань було переселено майже 25 тис. козаків, яким виділено земельний фонд площею 30 тис. км кв. Колишні запорожці склали 40 куренів, які з середини ХІХ ст. називалися станицями. Центром став Катеринодар (нині Краснодар). На Кубані за козаками була збережена виборність військового уряду, запорозькі назви куренів тощо. Чорноморське козацьке військо згодом поповнювалось за рахунок переселення колишніх реєстрових козаків із Чернігівської і Полтавської губерній, колишніх слобідських козаків Харківської губернії, а також колишніх козаків реформованих українських козацьких військ – Усть-Дунайського, Азовського, Бузького, Катеринославського та ін. Основні переселенські кампанії відбулись у 1808–1811 рр., 1820–1821 рр., 1832 р., 1848–1849 рр., під час яких з України вибуло понад 77 тис. осіб. До 1860 р. козацькі війська на Кубані налічували майже 200 тис. осіб. З них формувались військові підрозділи – 12 кінних полків, 3 піхотних батальйони, 4 батареї, 2 гвардійські ескадрони. Козаки-чорноморці брали участь у всіх військових операціях, що їх вела Росія на Кавказі, та у Кримській війні 1853–1856 рр.

 


07.06.2017; 18:29
хиты: 133
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь