В результаті російсько-турецької війни 1768-1774 рр. російські війська зайняли Крим. Був підписаний Кучук-Кайнарджийський мир, за яким Османська імперія визнала незалежність Кримського ханства.
До кримської незалежності 1772-1783 рр. в історичній літературі прийнято ставитися іронічно. Дослідник історії Кримського ханства В.Д.Смирнов пише про цей час Кримське ханство вступило в останній і найнетриваліший період свого існування під опікою Російської держави, який за злою іронією долі, вважається періодом так званої «незалежності». Фактично Крим знаходився тепер у російських руках, залишалося тільки формально легалізувати доконаний факт. Історія ханства цих років показала, що воно було не готове до незалежності і самостійного державного існування. Ця неготовність в історичній літературі ставиться зазвичай у провину Росії, хоча сама по собі вона має явно більш глибоке коріння, ніж те десятиліття, в яке Росія намагалася зробити Крим незалежним від Османської імперії. По суті, кримськотатарська державність була втрачена через численні внутрішні конфлікти та відсутність політичної єдності. В кінці лютого 1783 р. останній кримський хан з роду Гіреїв – Шагін-Гірей – підписав зречення від престолу і покинув Бахчисарай. Значна частина мусульманського населення емігрувала до Туреччини. Після встановлення в Криму нової влади, відразу почалося створення для неї економічного базису, найважливішою частиною якого була власність на засоби виробництва, основним з яких в Криму здавна була земля. Почалося велике пограбування кримського народу, в ході якого майже все дісталося царським чиновникам і їх наближеним. У травні 1791 в Крим урочисто в'їхала Катерина II у супроводі австрійського імператора Йосифа II, англійської та французької послів, представників інших держав. Приїзд імператриці в Бахчисарай став кульмінацією подорожі, початого з метою показати іноземним державам новопридбану Тавриду, військову міць Російської імперії, її переможний флот на Чорному морі. За новим адміністративним поділом столицею Кримського повіту стало нове місто Сімферополь (заснований в 1784 році на місці татарського поселення Ак-Мечеть).
Загалом, можна резюмувати, що державний устрій Кримського ханства зазнавав змін протягом усього свого існування. Після встановлення сюзеренітету Османської імперії над Кримом, чітко оформлений державний апарат останнього перестав функціонувати самостійно. Очевидним підтвердженням цього є прерогатива Порти у питанні призначення та переобрання кримського хана. Крім того Османська імперія втручалася в усі сфери життя свого васала, від політичної до господарської і культурної. Втім, десятиліття «незалежності» Криму показало, що воно було не готове і до самостійного існування. Тому потрапивши до сфери впливу Росії Крим швидко перетворився в нову адміністративно-територіальну одиницю імперії, при цьому російська адміністрація швидко знищила всі натяки на самобутність кримського державного утворення.
