Події 1789, пов'язані із загостренням соціальних і національно-релігійних суперечностей на Правобережній Україні в історіографії прийнято називати «Волинською тривогою». Налякана чутками про можливість великого селянського повстання (для цього була широко використана справа вбивства кріпаками с. Невірковки поблизу Луцька родини поміщика Вележинського) центральна і місцева польська влада вжила ряд заходів репресивного характеру. Вся влада на Правобережжі передавалася провіантським комісіям, створеним для врегулювання торговельних справ із російською армією. За постановою сейму у край вводилися додаткові частини регулярних військ (3 тис. чоловік). Десятки православних священиків, селян і міщан було знищено, сотні заарештовано. "Волинська тривога" значно вплинула на поширення антипольських настроїв у Білорусі та Східній Галичині, спричинила загострення стосунків між Річчю Посполитою і Росією, засвідчила наростання загальної політичної кризи, в якій перебувала Польща наприкінці XVIII ст.
