Імперські тенденції, що були характерними для політичного курсу уряду Петра І, з кінця XVII ст. починають справляти вирішальний вплив і на ставлення до української автономії.Іван Мазепа при всіх обмеженнях намагався вивести Україну на міжнародну арену, він встановлює постійні активні зв'язки з польським керівництвом, підтримує контакти з молдавським господарем і правителями татарських орд. Не зважаючи на дружні стосунки Мазепи та повинен був звітувати перед сюзереном, активно демонструючи власну лояльність і запобігливість. Така політика спочатку сприяє консервації української автономії, проте загалом таїть у собі серйозну небезпеку «тихої» інтеграції Гетьманату до Російської імперії, перетворення України на провінцію останньої. Наближаючись до вирішального 1709 року Мазепа став довідуватися про заплановані реформи Петра на Україні. І. Борщак стверджував, що в цей час у верхніх ешелонах влади Російської держави обговорювалися проекти, згідно з якими передбачалося після смерті гетьмана Мазепи або після усунення його будь-яким способом від влади в Україні ліквідувати козацтво як стан., його планували переселити на східні кордони Росії або застосувати до нього цілеспрямований терор, після чого колонізувати Лівобережжя переселенцями з Росії чи іноземцями, щоб таким чином раз і назавжди знищити "огнище ворохобників". Окрім цього Російська держава вже давно не підтримувала Україну навіть у запитах на військову допомогу під час загрози вторгнення в Україну союзника шведів полльсокго короля С. Ліщинського, що робило їх відносини однобічними. Тобто основною причиною Мазепинського пошуку нових союзників була схильність Петра до політики жорсткого централізму, що зводина нанівець всі наміри гетьмана збільшити самостійність Гетьманщини. Окрім цього важливі були і внутрішні причини – виснаження людського та економічного потенціалу Гетьманщини внаслідок задоволення вимог царя. Не покидали гетьмана і побоювання, що для здобуття перемоги у війні та виходу до Балтійського моря цар може спокійно пожертвувати Україною. Виходячи із вищезазначених факторів, Іван Мазепа не міг залишатися під заслоном Російської держави, адже це означало би кінець повної самостійності, самобутності Української держави.
