За гетьманування І. Мазепи активно відбувається виділення старшини серед козацтва і в адміністративно-політичному плані. Окремі її представники, як правило наближені до гетьмана, безперервно займають полковницькі посади, навколо гетьмана І. Мазепи формувалася група наближених прибічників, які в майбутньому стали його опорою при зміні зовнішньополітичного курсу.За гетьманування І. Мазепи набуває юридичного оформлення така соціальна група населення, як «знатне військове товариство». Воно об'єднувало осіб, які мали значний вплив в урядових колах. Вони могли займати важливі старшинські (генеральні) посади, могли й не займати ніяких посад, але від цього їхній вплив на вирішення різноманітних справ не зменшувався. Як найвища верства козацької старшини виділялося так зване бунчукове товариство, було незалежне від нижчих урядовців й судилося тільки генеральним судом. Нижчу групу «військового товариства» становили «значкові товариші», які були незалежні від сотенної влади й підпорядковувалися тільки владі («значку») полковника.За гетьманування І. Мазепи остаточно юридично закріплюється становище козацької старшини, при якому кожна її група підпорядковувалася певному рівню юридичної системи. Генеральна старшина і бунчукове товариство — Генеральному суду, полкова старшина і значкові товариші — полковому суду і в окремих випадках — Генеральному.Отже, на початок XVIII ст. у Гетьманщині сформувався сконсолідований стан козацької старшини, який різко виділявся за своїми правами серед козацтва і відігравав визначальну роль ужитті держави. Його ядро становила національна верхівка — бунчукове товариство, якому належалався повнота влади. Одночасно зі зміцненням позиційстаршинської аристократії посилюється її прагнення до обмеження гетьманської влади, навіть за рахунок послаблення становища української держави.Неоднозначну політику проводив уряд гетьмана І. Мазепи щодо козацтва. З одного боку, він був зацікавлений у збереженні встановленого тридцятитисячного козацького реєстру та йогобоєздатності, з другого — намагався не допустити надмірного покозачення селянства і міщанства, що підривало економічні підвалини старшинських і монастирських маєтностейУряд гетьмана І. Мазепи змушений був спеціальним указом 1698 р. поділити козаків на виборних (несли військову службу. Козацтво у своїй масі не могло підтримувати політику гетьмана.Багатовекторною була політика уряду І. Мазепи щодо селянства Гетьманщини. Він продовжував політику свого попередника, гетьмана І. Самойловича, Але на відміну від попередніх часів швидко зростала кількість селян, переданих урядом чи полковниками у володіння приватних власників ~ монастирів, старшини, шляхти, міського патриціату. Та перетворити особисто вільних селян у підневільну масу влада не могла, оскільки навіть на початку XVIII ст. вони у своїй масі були ще досить сильними, з пам'яттю про попередні епохальні завоювання, про здобуту в боях свободу. за гетьманування І. Мазепи чисельність селянства в Гетьманщині почала різко зростати. Це зумовлювалося насамперед «оселяненням» козацтва, яке масово зубожіло, поступово втрачало свої права і насильно перетворювалося власниками на своїх підданих. Відбувалися разючі зміни і серед самого селянства. Бурхливо скорочувалася кількість селян «вільних» військових сіл. Зате різко збільшувалась чисельність підданих старшини, шляхта, монастирів.Зростали державні податки і повинності на користь власників маєтностей. Це супроводжувалося наростанням невдоволення і протестів селян. Однією з головних причин цього стало поступове введення в панських маєтностях панщини, найбільш тяжкої форми визиску селян. У відповідь на численні скарги, У 1701 р. він офіційно обмежив панщину у власницьких маєтках двома днями на тиждень. Загальне незадоволення козаків і селян Гетьманщини політикою І. Мазепи виражалося і в масовому переселенні на Правобережжя, зупинити яке уряд так і не спромігся. Були введені відхилені раніше оренди.Такими були основні результати соціальної політики гетьмана І. Мазепи на початок XVIII ст.
