Наприкінці ХІХ ст. умови розвитку історичної науки дещо поліпшилися. Товариство югославської історії та старожитностей в 1878 р. було перетворено у Хорватське археологічне товариство, почалось видання нового часопису. В 1874 р. було засновано Загребський університет.
ШВЕАР в 1839 – 1842 рр. видав чотиритомник "Дзеркало Ілліріума" – першу історичну працю хорватською мовою. В ній міститься огляд історії південних слов’ян з найдавніших часів до кінця І. КУКУЛЕВИЧ – САКЦІНСЬКИЙ (1816 - 1889), доклав багато зусиль для пошуків та публікації історичних джерел. Хорватський собор (парламент) доручив йому в 1847 р. виявляти та видавати документи про автономні права Триєдиного королівства (Хорватії, словаків, Далмації). Дотримувався концепції югославської національної спільноти, як частини слов’янського світу, прагнув до об’єктивного висвітлення історичних явищ.
Ф. РАКЧІ (1828 - 1894) – один з ініціаторів заснування університету та Югославської академії наук і мистецтв, 20 років був її президентом. Виявив, та опублікував велику кількість джерел з середньовічної історії Хорватії. Виступав за об’єднання та автономію хорватських земель в складі австрійської імперії, яка трансформувалася б у Федеративну державу. Кінцеву мету політичного розвитку вбачав у створенні незалежної югослов’янської держави. Автор першої праці про розвиток історичної думки – "Нарис хорватської історіографії з 1835 по 1885 р."
Ф. ШІШІЧ (1869 - 1940) – провідний медієвіст І половини ХХ ст., видатний учений. На його діяльність наклала відбиток ідеологія югославізму.
М. МАР’ЯНОВИЧ в праці „Сучасна Хорватія”, виданій в 1906 р., побіжно зупинився на середньовічній історії, основну увагу зосередив на економічному та соціальному розвитку в ХІХ ст. Противник Австро – Угорщини, охарактеризував головні політичні течії, перебіг політичної боротьби, відзначив визначні явища культурного життя.
М. ГРОСС досліджувала історію робітничого та соціалістичного руху наприкінці XIX - на початку XX ст.
