Селянській реформі 1861 р., як передумові російських революцій, в американській історіографії відводилося значне місце. Чи не єдину працю, де «зовнішньому чиннику» відводиться головна роль, видав у 1966 р. А. Рібер, здійснивши одну з найперших в американській історіографії серйозних спроб проаналізувати ґенезу реформ.. Він розглядає полеміку між радянськими істориками П. Зайончковським та М. Нєчкіною, але заперечує їхню спільну думку, що рішення Олександра ІІ ініціювати розкріпачення селян було прийняте під тиском «революційної ситуації» у Росії. Поглиблюючи й конкретизуючи тезу, що Кримська війна показала відсталість імперії, А. Рібер у підсумку вважає ініціативу самодержця наслідком прагнення змінити систему комплектування російської армії і таким чином її зміцнити . Висновки американського історика відразу ж підхопив його колега Т. Еммонс у монографії «Російське помісне дворянство й відміна кріпосного права у 1861 р.», присвяченій виключно селянському питанню. Разом із тим, на передній план він висуває власний перелік головних причин відміни кріпацтва. Серед них, по-перше, загальноприйняті у радянській історіографії страх режиму перед виступами селян і прагнення до соціально-політичної стабільності у разі таких виступів/ Монографія Д. Філда «Кінець кріпацтва: дворянство й бюрократія у Росії, 1855–1861 рр.», видана у 1976 р.. Автор ставить за мету відповісти, чому відбулася відміна кріпосного права — питання, невіддільне для нього від з’ясування того, як це власне відбувалося. Д. Філд одним із перших в американській історіографії жорстко розкритикував концепцію «революційної ситуації», що після нього робили й інші історики. Логічно, що історики зі Сполучених Штатів віддавали перевагу політичній складовій, бо відміна кріпацтва була результатом насамперед діяльності царя і чиновників. Це яскраво ілюструє, наприклад, монографія У. Лінкольна. Вчений дослідив окремі аспекти ролі російської бюрократії у розробці. Звернемо увагу й на іншу монографію У. Лінкольна. У центрі уваги автора опинилася «освічена бюрократія», крізь призму діяльності якої здійснено спробу комплексного вивчення доби Великих реформ. Автор узагальнив дослід- ження своїх співвітчизників із цієї проблематики (Д. Філда, Т. Еммонса, Ф. Старра, Р. Уортмана тощо) і, залучаючи архівні матеріали, показав «…технологію створення законодавчих актів і ту політичну боротьбу, яка супроводжувала їхнє просування по інстанціям» Якщо дослідження У. Лінкольна й А. Рібера стосуються політичної історії, то економічної історії С. Хока, який у своїй статті розглянув вплив банківської кризи кінця 1859 р. на підготовку проекту селянської реформи і, зокрема, викупної операції. Р. Джонсон на основі, статистичних даних практично вперше у світовій історіографії простежив зв’язок між індустріалізацією та урбанізацією з моделями сімейного життя Росії кінця ХІХ ст. Саме скасування кріпацтва, історик називає причиною відтоку помітної частини трудових ресурсів із села до міста.
