Історики свідчать про те, що саме слово "інтелігенція" з'явилося в російській мові у пе- ршій половині XIX ст. Слід відмітити, що до іноземних словників, слово "інтелігенція" вхо- дить з позначкою "російське". Ну, наприклад, як "космонавт"... Отже, достеменно можна об- межити просторово-часові рамки появи термі- ну "інтелігенції" місцем та часом, – хроното- пом, – Росією та першою половиною ХІХ ст. Тобто, інтелігенція сформувалася у культур- ному просторі тодішньої Російської імперії, а, – в більш широкому сенсі, – належить усім наща- дкам "руської" (а не т.з. політкоректної "росій- ської") культури. З огляду на те, що "руський" – це не етична приналежність, але цивілізацій- ний код, то: всім нам. Виділимо першу важли- ву ознаку інтелігенції – приналежність до русь- кого генетичного коду.
Сам термін "інтелігенція" (від лат. розумний, розуміючий, знаючий, мислячий) виникає у 60-ті рр. XIXст. в Росії. Його запропонував російський письменник П.Боборикін для назви особливої соціальної груписуспільства. З тих часів феномен російської інтелігенції як складової російської культури й духовності на-буває широкого обговорення та дослідження в філософських, літературних, публіцистичних творах видат-них мислителів Росії. Наприклад, за М.Бердяєвим, до російської інтелігенції "могли належати люди, які і незаймалися інтелектуальною працею... інтелігенція є ідеологічним, а не професійним чи економічним угру-пуванням".За українським автором В.Липинським, під інтелігенцією слід розуміти творців інтелектуальних, духо-вних цінностей певного народу.
Інтелігентами "не називаю всякого, хто скінчив вищу чи середню школу",інтелігентами "є люди, не зайняті матеріально-продуктивною працею, а хто здобуває собі прожиток взамінза працю свого розуму і духу".
