В 50-70-ті рр. ХІХ ст. в Боснії та Герцеговині прискорився процес розкладу феодалізму та формування капіталістичних відносин. Зростання економічного значення міст, поява перших фабричних підприємств викликали в зазначений період посилення попиту на внутрішньому ринку на продукти сільського господарства. Розширилися і зовнішньоторгові зв’язки Боснії і Герцеговини. Збільшується товарність поміщицького та селянського господарств, зростає роль торгового землеробства, що призводило до глибоких соціально-економічних змін в боснійсько-герцеговинському селі. Феодали, в зв’язку з розвитком товарно-грошових відносин та обміну, все більше пристосовували свої господарства до потреб ринку та посилювали експлуатацію селян. Вони не виконували умов договору, на основі яких кмети (селяни) обробляли землю; розширювали свої запашки шляхом насильного згону селян з землі. Податі феодалам, десятина та інші державні податки, які ставали ще більш важкими в силу відкупної системи їх вилучення, призводили до зубожіння селянських господарств, продажу скоту, реманенту. Згідно даних 1857 р. на п’ять-шість селянських дворів селян припадав один плуг та одна волова упряж.1 Економічне положення селянського господарства падало. За даними Шуньїча (боснійський єпископ), після сплати десятини державі, третини чіфтлик-сахібії та відрахувань у насіннєвий фонд селянину залишалося не більше 35% врожаю.2 Селянин-християнин був не в змозі позбавитися від малоземелля, так як спроби зайняти державні землі, що не обробляються, наштовхувались на переваги в праві мусульман отримувати землю. Не випадково що за 18 років, з 1857-1875 рр. у власність селян перейшла незначна кількість ділянок землі (в Бихачському санджаці – 2191, в Банялукському – 7691).Процес соціальної диференціації села в 50-70 рр. ХІХ ст. значно прискорився.Під впливом суспільно-економічного розвитку, який вимагав змін правових та майнових норм, а також небезпека селянських повстань, турецький уряд в 50-70-х рр. видало ряд законопроектів, які регулювали аграрні відносини. Широке ввезення іноземних фабричних товарів, перш за все австрійських, призвело до розкладу міського цехового ремесла, яке розпочалося ще на початку ХІХ ст. Першими фабричними підприємствами в Сараєво були пивоварний завод, заснований в 1865 р. В 60-ті роки було створено товариство по виробництву аби (грубого сукна), капітал якого вимірювався в 4-5 тисяч грошей. В 70-ті роки в Сараєво діяло декілька майстерень по виплавці заліза та міді, невелика фабрика з виробництва шовкового гайтану (шнура). Продовжували діяти та були розширені родовища та майстерні у Фойниці, Крешові, Високо, Вареші, також була розширена розробка соляних пластів в Тузлі. Володіли підприємствами металургійної та гірничо видобувної промисловості представники хорватської буржуазії.Занепад ремісничого виробництва та слабкий розвиток місцевої промисловості посилював значення зовнішньої торгівлі для задоволення потреб населення на промислові товари. 50-60 рр. сербська торгівельна буржуазія значно зросла чисельно та економічно. В економічному посиленню боснійських торгівців велику роль відіграли відкупи від податків, перш за все від десятини. В 50-60-х рр. центральне керівництво та місцеві органи здійснили ряд заходів, які сприяли розвитку зовнішньоторгових зв’язків Боснії та Герцеговини та внутрішнього ринку.В 1863 р. почалася прокладка шосейних доріг та будівництво мостів. Першою була прокладена дорога Сараєво-Брод, потім Сараєво – Мостар – Габела та інші. Таким чином, економічний, політичний та національний гніт турецької феодальної держави, який гальмував розвиток капіталістичних відносин в місті і на селі, викликав загострення соціальних протиріч. На цій основі і розгорнувся масовий національно-визвольний рух в Боснії та Герцеговині в останні роки турецького панування.
