пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


історія Далмації під владою Венеції ?Далмація під владою Венеції. Війни та занепад господарства

Далмація під владою Венеції в ХV-ХVIII ст. До 1420 Венеція опанувала більшістю міст на далматинським узбережжі, крім Дубровника. Поступово її влада поширилася на східне узбережжя Адріатики, за яким в цей час закріпилося найменування «Далмація». Далматинські володіння Венеції охоплювали наприкінці ХV - початку ХVI ст. вузьку прибережну смугу, а на самій півночі в її руках знаходилися тільки острова.

Венеція ще продовжувала розширювати свої володіння в Далмації, а над ними вже нависла загроза турецького завоювання. Захопивши до цього часу Боснію, турки неодноразово здійснювали з її території набіги в околиці Спліта, Задара, Шибеника і інших далмацьких міст. Зайнята боротьбою в Італії та на Близькому Сході, Венеція не могла надавати Далмації суттєвої допомоги.. Напади османів тривали все ХVI ст.

Турецьке панування на Балканах негативно вплинуло на економіку далмацьких міст, призвело до скорочення їхніх торговельних зв'язків з внутрішніми районами півострова.. В адміністративному управлінні далмацьких комун також відбулися зміни. На чолі кожної з них Венеція поставила князя, що обирається сенатом з числа венеціанців. Термін його діяльності був обмежений двома роками, він головував у різних органах самоврядування комун і брав участь у розгляді питань внутрішнього життя. Наприкінці ХVI ст. була встановлена ​​постійна посада венеціанського намісника в Далмації - генерального провідура з місцем постійного перебування в Задарі. Генеральний провідур виступав посередником між Далматинськими комунами і центральними органами влади Венеції. Незважаючи на обмеження автономії, в далматинських містах-комунах важливу роль продовжували відігравати органи самоврядування, в першу чергу Велика рада.

Венеція в ХVI ст. всіляко прагнула підтримувати мирні відносини з турками, зокрема з цією метою венеціанці у 1590 р. відкрили в Спліті спеціальну факторію для транзитної торгівлі з Туреччиною і підвладними їй землями на Балканському півострові. Проте вже в середині ХVII ст. турки почали війну з Венецією через острова Крит (Кандинська війна), територія якого була останньою опорою Венеції на шляху до країн Близького Сходу. Однією з головних арен битв стала Далмація. Кандинська війна тривала майже 25 років і закінчилася завоюванням Криту турками. За період війни економіка Далмації занепала.

У 1684 р. Венеція, приєднавшись до «Священної ліги», сама почала війни з Туреччиною. Війна, відома під назвою Морейска  тривала до 1699 p, виявилася більш успішною для далматинців, частина їх території була звільнена від турків.

У ХVIII в. в Далмації відбувався подальший занепад економічного життя. Торгівля з Туреччиною з року в рік ставала все слабкішою, а з іншими країнами перервалася остаточно. Приморські міста, колись багаті і жваві, перебували в запустінні. В результаті Далмація перетворювалася в землеробську і скотарську провінцію, все більш замикалась своїх кордонах.

Занепад міст східної Адріатики був пов'язаний не тільки з венеціанським пануванням, але і з тими соціально-економічними змінами, які відбулися в Середземномор'ї після великих географічних відкриттів.

Дубровницька республіка в ХVI ст., на відміну від інших далматинськіх міст, перебувала на вершині свого економічного розквіту. Визнання верховної влади Османської імперії не відбилося на внутрішньому і зовнішньополітичному становищі Дубровницької республіки, створивши для неї великі переваги в торгівлі з землями, що перебували під турецьким пануванням. У той же час Дубровник підтримував дружні стосунки з Іспанією, яка перетворилася у ХVI ст. в могутню державу Середземномор'я.

Спираючись на захист Порти і підтримку Іспанії, Дубровник за допомогою дипломатії успішно протистояв Венеції. У ХVI в. сухопутна і морська торгівля Дубровника процвітала. У всіх великих містах європейської частини Туреччини купці з Дубровника створювали свої колонії, вони майже не мали конкурентів у торгівлі з балканськими землями. Ввезення товарів до Туреччини особливо збільшився під час її воєн з європейськими державами. Дубровник, незмінно дотримувався нейтралітет у міжнародних конфліктах, що віддавали перевагу допомагати обом сторонам і користуватися їх послугами, зосередив у своїх руках всі торговельні зв'язки з Османською імперією.

Одним з великих джерел доходу багатих дубровчан були грошові операції.

У ХVII в. загострилися відносини Дубровницької республіки з Венецією, яка, втративши більшу частину середземноморських ринків, запекло боролася за збереження і розширення своїх позицій в торгівлі на території турецьких володінь, намагаючись витіснити звідти дубровчан. Чим більше військових дій вела Венеція проти Туреччини, тим успішніше йшли справи у Дубровника.

У 1667 р. на Дубровник обрушилося страшне лихо - землетрус і пожежа, загинуло близько 4 тис. жителів, тобто більше половини населення.

Під час воєн «Священної ліги» з Туреччиною поблизу Дубровника і на його території велись військові дії, від чого страждали місцеві жителі. У 1684 р. був підписаний договір між Венецією і Австрією за яким імператор Леопольд I прийняв Дубровник під свою верховну владу.

У ХVIII в. економічна обстановка в Середземномор'ї змінилася. Намагаючись розширити свою торгівлю, Дубровник натрапив на конкуренцію з боку Франції, яка вважала Дубровник турецьким володінням, в якому діють всі торгові привілеї, отримані Францією від Порти.

Політичний лад в Дубровнику протягом ХV-ХVIII ст. залишався майже незмінним. У 1809 р. Дубровник був окупований французькими військами, а в 1808 р. Дубровніцкая республіка перестала існувати.

 


30.01.2017; 01:36
хиты: 146
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь