До цих пір не ясно точне походження Катерини . Відомо лише , що вона народилася 5 ( 15 ) квітня 1684 в Ліфляндії . Вважається , що її мати була коханкою лівонського дворянина Альвендаля . Підсумком їх відносин і стало народження маленької дівчинки яку назвали Мартою.За іншими відомостями , вона була дочкою селянина Самуїла Скавронского або шведського квартирмейстера Рабе . У дитинстві Катерина потрапила в будинок пастора Глюка в Мариенбурге , який намагався дати їй яку-небудь освіту , але нічого не вийшло , Катерина до кінця своїх років могла тільки поставити свій підпис. Підрісши , вона стала допомагати по дому: готувала їжу , прала білизну і доглядала за дітьми.
Катерина стала своєрідним трофеєм російських солдатів . Спочатку вона була коханкою якогось офіцера , а потім самого Шереметьєва . Коли ж вона набридла Шереметьєву , то фельдмаршал віддав юну дівчину в будинок Меншикова , де вона стала прати білизну. У 1703 році імператор Петро I зустрів Катерину . Він був вражений красою служниці Меншикова і незабаром зробив її своєю коханкою . За наказом Петра вона була хрещена під ім'ям Катерини Олексіївни. У 1705 році у Катерини від Петра було вже двоє дітей - Петро і Павло . Але навіть це не похитнуло Петра до одруження . Катерини продовжувала жити в будинку Меншикова разом з сестрами. У Петра ж були й інші коханки. Але Катерина не залишалася в бездіяльність , вона всіма способами намагалася виставити своїх суперниць перед Петром в найгіршому світлі . Петро потроху прив'язувався до неї , і вже з 1709 року Катерина не покидала свого царя. Перед Прутським походом в 1711 Петро оголосив про шлюб з Катериною . Але весілля було зігране лише 20 лютого 1712 , після повернення Петра в Петербург . Вінчалися вони в маленькій каплиці Меншикова. Тепер Катерина стала приймати у себе іноземних гостей і близько спілкувалася з європейськими монархами . Іноземці , виду з Катериною , говорили про неї тільки неприємні слова . Вона всюди слідувала за своїм чоловіком , принісши йому за дев'ятнадцять років одинадцять дітей , деякі померли ще в дитинстві. Вона була здатна здійснювати походи , жити в наметі і вміло їздила верхи на коні. У державні справи Катерина не втручалася . Намагалася захищати підданих Петра , на яких був пущений гнів суворого імператора . 23 грудня 1721 Сенат і Синод визнали Катерину імператрицею. А 7 травня 1924 вперше в Росії відбулася її коронація . Деякі бачили в цій події бажання Петра зробити Катерину своєю спадкоємицею . Петро був набагато старший Катерини , і приділяв безліч часу для лікування своїх хвороб. Катерина , зберігши свою молодість і здоров'я , а з 1716 зблизилася зі своїм камергером Віллі Монс . Про її зраду Петру , знали всі, що були близько до царського двору , лише сам Петро не міг підозрювати свою кохану дружину. Випадково , з анонімного листа Імператор все дізнався і незабаром Віллі Монс був в 1724 році заарештований . Дізнавшись про всі подробиці , Петро наказав обезголовити Монса . Катерина в день страти свого фаворита була весела і не звернула на це ніякої уваги. Після цього подружжя не розмовляло , тільки лише перед смертю Петра їм вдалося примиритися .
Рано вранці 28 лютого 1725 Петро помер у своєму палаці. Негайно були зібрані всі наближені покійного царя і деякі чиновники. Переконавшись , що немає розпорядження покійного Петра про спадкоємця , Дмитро Голіцин запропонував маленького Петра . Але граф Толстой виявив свої заперечення і запропонував імператрицю . За наказом Катерини перед вікнами палацу були вишикувані обидва збройних гвардійських полку. Нічого не залишалася , як тільки присягнути на вірність новій правительці .
Вся державна влада була довірена Меншикову й створеній ним же Таємній Раді , а Катерина робила тільки те , що підписувала документи . В квітні 1927 імператриця злягла в ліжко , а 6 ( 17 ) травня померла , призначивши спадкоємцем онука Петра I малолітнього Петра Олексійовича , що означало продовження правління Меншикова.
Катерина була похована в Петербурзі в Петропавлівському соборі , імператорської усипальниці .
ерховна таємна рада - вища дорадче державна установа Російської імперії в 1726-1730 рр.. у складі 7-8 осіб. Створено імператрицею Катериною I як дорадчий орган, фактично вирішував найважливіші державні питання.
Таємна рада Вступ на престол Катерини I після смерті Петра I викликало необхідність такої установи, яка могла б роз'яснювати положення справ імператриці і керувати напрямом діяльності уряду, до чого Катерина не відчувала себе здатною. Таким закладом стала Верховна Таємна Рада.
Указ про заснування Ради видано 8 (19)лютого1726. Членами його були призначені:
генерал-фельдмаршал ясновельможний князь А. Д. Меншиков,
генерал-адмірал граф Ф. М. Апраксин,
державний канцлер граф Г. І. Головкін,
граф П. А. Толстой,
князь Д. М. Голіцин
барон А. И. Остерман.
через місяць в число членів Верховного Таємної Ради було включено зять імператриці, герцог Карл Фрідріх Голштинский.
Передбачалося,що найважливіші рішення повинні були прийматися тальки Верховною Таємною Радою,а будь-який імператорський указ мав закінчуватись фразою»дан в Тайном совете» у ведення Раді передавались питання зовнішньої політики,армія і флот,призначення вищих чиновників,зокрема сенаторів,контроль над діяльністю сенаторів,фінансове управління,контрольно-розшукові та наглядові функції. Фінансові питання,що опинились в центрі діяльності Ради,»верховики»намагались вирішувати у 2 напрямках:шляхом оподаткування систем обліку і контролю над державними доходами і витратами та за рахунок економії коштів. З метою економії коштів членами Ради було прийнято рішення про ліквідацію низки місцевих установ і скороченні числа службовців на мічцях. Частина дрібних чиновників,які не мали класового чину,були позбавлені платні. Верховною таємною радою були зняті обмеження на торгівлю деякими товарами,скасовано багато мита і створені сприятливі умови для іноземних купців,зокрема була дозволена раніше заборонена торгівля через Архангельський порт. У 1726 був укладений союзницький договір з Австрією,який на кілька десятиліть визначив характер політики Росії на міжнародній арені. Якщо при Катерині1 Рада була дорадчим органом з широкими повноваженнями,то за Петра 2 вона зосередила у своїх руках всю повноту влади. Спочатку в Раді розпоряджався Меншиков,однак у вересні 1727 він був заарештований і висланий до Сибіру. Після смерті Петра 2 у січні 1730 Верховна таємна рада запросила на престол Анну Іоанівну.
