Перше велике побоїще пугачовців з каральною армією відбулося 22 березня 1774 під Татищевою фортецею, воно тривало шість годин і закінчилося повною перемогою урядових військ. Але стихія селянської війни така, що втрати були швидко заповнені.
Після цієї поразки почався другий етап селянської війни.
Пугачов змушений був зняти облогу Оренбурга і, переслідуваний урядовими військами, рушити на схід. З квітня по червень головні події селянської війни розгорнулися на території гірничозаводського Уралу й Башкирії. Однак спалення заводів, вилучення у приписних селян і робітників худоби і майна, насильства, які чинили над населенням заводських селищ, приводили до того, що власникам заводу вдавалося озброїти на свої кошти робітних людей, організувати з них загони і направити їх проти Пугачова. Це звужувало базу руху і порушувало єдність повсталих. Під Троїцькою фортецею Пугачов зазнав ще однієї поразки, після якої кинувся спочатку на північний захід, а потім на захід. Ряди повсталих поповнили народи Поволжя: удмурти, марійці, чуваші. Коли 12 липня 1774 Пугачов підійшов до Казані, в його армії налічувалося 20 тисяч чоловік. Містом він опанував, але кремлем, де засіли урядові війська, не встиг - на допомогу обложеним наспів Міхельсон і завдав повстанцям чергової поразки. 17 липня Пугачов разом із залишками розбитої армії переправився на правий берег Волги - в райони, населені кріпаками і державними селянами. Розпочався третій період селянської війни.
Селянська війна під проводом О. Пугачова та її придушення Посилення кріпосного гніту, свавілля землевласників, важке становище уральських робітників спричинили хвилю народних повстань.
Одним із найбільших виявів наростання соціальної напруженості в другій половині XVIII ст. стала селянська війна 1773—1775 рр. під проводом простого козака станиці Зимовейської на Дону Омеляна Івановича Пугачова (1742—1775). Війна охопила величезну територію — Південний та Середній Урал, Західний Сибір, Башкирію, Пермський край, Прикам'я, Поволжя та Дон.
Крім зазначених, причинами війни були і утиски яїцького козацтва: запровадження держаної монополії на ловлю риби, добування солі, продажу вика, збір мита тощо. Невдоволення козаків призвело до декількох повстань 1771-1772 рр., які стали переднем війни.
У вересні 1773 р., діставшися прикордонної річки Яїк, О. Пугачов прибрав ім'я імператора Петра III і схилив на свій бік гурт місцевих козаків. Під знамена повстанців звідусіль прибували селяни, козаки, робітні люди уральських заводів. До них приєднувались і групи башкирів, татар, калмиків, які потерпали від царського гніту. Проте повсталим не вдалося захопити фортецю Оренбург, під стінами якої вони зазнали поразки. Загони Пугачова перемістилися на Урал. Тут чимало уральських заводів із кріпосними робітниками присягнули на вірність О. Пугачову. Населення Башкирії та Удмуртії теж повстало.
Витіснена царським військом з Уралу, армія О. Пугачова з'явилася в Поволжі. У липні 1774 р. повстанці атакували Казань та оволоділи містом (кремль залишився в руках урядових військ). Проте й тут повстанці незабаром зазнали поразки. Із загоном у кількасот відчайдухів О. Пугачов переправився на правий берег Волги, де більшість населення складали кріпаки. Відступ повстанців завдяки селянам, які до них приєдналися, переріс у навалу. Липень—серпень стали найжахливішими місяцями для урядовців і дворян — їх грабували, катували, вбивали. Повстання охопило сотні поселень, запалали поміщицькі маєтки. У той час видавалися накази й маніфести О. Пугачова.
Військо Пугачова рухалося на південь, у Донські степи, з надією на підтримку донських козаків. Але восени 1774 р. поблизу Чорного Яру на Волзі загони О. Пугачова було розбито, а самого ватажка схопили заможні козаки й передали урядові.
10 січня 1775 р. О. Пугачова та інших керівників повстання було страчено в Москві на Болотному майдані.
Уряд жорстоко розправився з учасниками селянської війни. Тисячі повстанців було закатовано, в містах і селах стояли шибениці, пливли вони й на плотах униз Волгою. Царські кати карали людей розпеченим залізом, виривали ніздрі, висилали на каторгу, нещадно били батогами, спалювали цілі села. Рідну станицю Пугачова Зимовейську було згладжено зі світу. Бунтівлива річка Яїк дістала назву Урал.
