Ще в XIX ст. депутат Установчих зборів Франції Казимір Т. Делямар писав: "Ціла Європа була переможена з Карлом XII під Полтавою. На другий день після цієї перемоги... москалі вперше вдерлися в Європу, захоплюючи Малу Росію. Ця перемога являється для них такою важливою, що ще й сьогодні святкується її річниця, тоді коли інші перемоги вже давно забулися. І тепер ще русини, названі малоросами, не називають руськими москалів, вони добиваються своєї незалежності і петербурзький уряд вважає їх своїми ворогами, страшнішими від поляків... В дійсності, історія не повинна забувати, що перед Петром І ті, кого ми сьогодні називаємо рутенцями, називалися русинами, а їх край — Руссю, а ті, кого ми називаємо росіянами, називалися москалями, а їх батьківщина — Московщиною..." ("Європейський народ, забутий історією". Прохання-звернення до Сенату. Часопис "Батьківщина").
Аргентинський вчений Енріке Мартінес Бодо в статті "Комунізм звеличує бойовий успіх царя Петра" зазначив, з якою пишністю святкували в Радянському Союзі 250-річчя перемоги під Полтавою. "Якими ж мотивами керуються володарі Москви у святкуванні перемоги, що її отримав один із царів, себто один із глитаїв народу, проти яких виступав і боровся комунізм? Вони кажуть, що це була перемога над зрадником і чужоземним народом".
Взагалі ж, битва під Полтавою, яка відбулася 27 червня 1709р., в зарубіжній історіографії розглядається, як війна між Швецією і Росією. Україні місця в цих дослідженнях майже не відводиться, хоча найбільш трагічними наслідки цієї битви були саме для України.
Едвард Шепперд Крізі в своїй роботі "П’ятнадцять вирішальних світових битв" пише, що перемога Росії над Швецією під Полтавою набула першорядного значення в світі в силу того, що цим фактом заперечено, а що встановлено. Жеребом гри під Полтавою була Європа. Якщо б там було переможено Петра, — продовжує автор, — тоді найбільша в сучасному світові імперія, повторюючи за Вольтером, потонула б у тому ж хаосі, з якого вона нещодавно виринула.
