пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


Характеристика писемних джерел

Римська історіографія була представлена і монографіями. Збереглися праці Гая Саллюстія Кріспа (86—35 рр. до н. е.) — «Змова Каталіни», «Югуртинська війна» і фрагменти «Історії», присвячена опису громадянських воєн кінця II  — першої половини I ст. до н. е. Саллюстій був супротивником сенатської олігархії, відповідальної за моральне розкладання суспільства, і захопленим прибічником Цезаря, якому був особисто зобов’язаний. Його ідеал — помірно демократична республіка. Стислість і виразність викладу він запозичив у Цезаря. Вони поєднувалися у Саллюстія з яскравими характеристиками історичних персонажів.

 Важливе значення для вивчення пізньої Республіки мають «Записки про галльську війну» і «Записки про громадянську війну» Гая Юлія Цезаря (101—44 рр. до н. е.). За формою це монографії, оскільки автор говорить про себе в третій особі, але по суті — мемуари. Перший твір містить найбагатший матеріал не лише з етнографії і соціальної історії Галлії, а й і з військової і провінційної політики Риму; другий — тенденційний, але багатий на достовірний фактичний матеріал.

«Записки про Галльську війну» — твір римського політичного діяча, полководця і письменника Гая Юлія Цезаря, котрий у 58-50 рр. до н. е. був намісником римської провінції Галлії. У семи частинах книги, написаних Цезарем, розповідається про воєнні дії римських військ на території Галлії у 58-50рр.до.н. е. Хоча твір і написаний Цезарем, сам полководець згадується у ньому лише в третій особі. Також праця доповнена восьмою книгою, написаною близьким до Цезаря полководцем Авлом Гірцієм. «Записки …» стали потужним пропагандистським засобом Цезаря: копії твору масово розповсюджувались у Римі, а трохи згодом стали класикою історичної літератури. При цьому текст майже не містить відкритого вихваляння полководця, а лише сприятливий для нього показ фактів, що є важливою його особливістю. Щодо створення і публікування різних частин «Записок…» Цезаря в історіографії існують різні точки зору: одні вчені вважають, що Цезар щороку, опрацьовуючи тексти своїх донесень римському сенату, укладав відповідні книги й розділи «Записок…» і щорічно їх публікував; інші дотримуються думки, що весь текст «Записок…» був продиктований Цезарем одразу в 52-51 рр. до н. е. на основі його власних щорічних донесень сенату і тоді ж опублікований. Беззаперечним є те, що Цезар справді щорічно надсилав римському сенату донесення про хід воєнних дій у Галлії, а текст «Записок…», який дійшов до нас, - не що інше, як літературне опрацювання цих донесень. Логічним продовженням «Записок про галльську війну» є «Записки про громадянську війну» (складається з 3 частин), де самим Цезарем описане його війна з Помпеєм та його прибічниками, а також «Записки про александрійську війну»  написані одним з його офіцерів ( Саллюстієм Кріспом).

 Прославлений судовий і політичний оратор, супротивник Цезаря, прибічник звичаїв предків і сенатської Республіки Марк Тулій Цицерон (106—43 рр. до н. е.) залишив величезний літературний спадок. У його записах публічних розмов встає яскрава картина повсякденного політичного життя Риму (наприклад, розмови проти Каталіни) і провінцій (розмови проти Верреса). Його листи до рідних і близьких вводять нас в круг господарських турбот, політичної і ідейної боротьби того часу. У трактатах «Про закони», «Про державу», «Про природу богів» — безліч даних про релігію, державний устрій, право, про події римської історії, починаючи з прадавніх часів. Виняткова вченість Цицерона при усій його тенденційності робить його праці найважливішим історичним джерелом.

 


16.06.2016; 22:53
хиты: 110
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
история древнего мира
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь