У перші роки Республіки управління знаходилось в руках впливових патриціанських родів. Маса сільського і міського плебсу фактично була позбавлена політичних прав. Як же з’явилися на політичній арені Риму ці два стани, боротьба між якими була рушійною силою розвитку римського суспільства, і які, видозмінюючись, продовжували існувати впродовж всієї історії Риму? Розглянемо існуючі теорії:
- К. Нібур вважав, що стан плебеїв з’явився з жителів поселень поблизу Рима, підкорених першими царями і приведених в місто. Вони були вільними людьми, але не мали політичних прав, не могли вступати в шлюб з корінними жителями Рима (патриціями), у них була відсутня своя організація аж до реформи Сервія Туллія.
- Д.Л. Крюков доводить, що з давніх часів існувала різниця між релігією патриціїв і плебеїв. Перша була релігією символічною, а друга відзначалась антропоморфізмом, який розвивався під етруським впливом.
- Т. Моммзен виводить стан плебеїв із клієнтів та іноземців, які переселилися до Рима.
- Фюстель де Куланж вважав культ предків головною особливістю античного міста. Коли община складалася з фамілій, в основі яких був домашній культ, унаслідок різних причин з’явився новий суспільний прошарок, позбавлений культу і домашнього вогнища, який і склав стан плебеїв.
- Е. Мейєр пояснював поділ римського суспільства результатом економічної диференціації римського суспільства.
- Іне бачив у плебеях колишніх клієнтів, які належали до туземного населення і після завоювання знаходились в кріпосній залежності від патриціїв, а потім отримали звільнення.
- Куно вважав патриціїв нащадками етруських завойовників, а плебеїв – корінним латинським населенням.