Теоретичною основою конкордансу є:
- наявність таких визначників (детермінант), за якими кожне значення (граматичне, лексичне) детермінується в контексті іншими словами, сполученнями слів або іншими текстовими ознаками;
- текстоцентричний аспект підходу до його створення: він укладається на певному масиві текстів для певної словоформи або лексеми. Такий словник-конкорданс вичерпно ілюструє використання даної лексеми і всі її лексичні та граматичні значення, що дає можливість виділяти всі детермінанти.
Узагалі конкорданс може укладатися до етапу АМА, коли за оточенням треба уточнити лексичне значення аналізованої словоформи, і після АМА, коли треба уточнити її лексико-граматичне або граматичне значення. Словник-конкорданс укладається або для омонімічного коду, або для омонімічної словоформи, а контекстне оточення є вихідним матеріалом для укладання лінгвістичного алгоритму.
