А)Плавт – самий яскравий і плідний римський комедіограф. Його творчість збіглася із процесом становлення римського театру, формування його національних рис. У цьому театрі Плавт персоніфікував демократичний, плебейський напрямок
У Римі театр був невід'ємною частиною державних свят, але міфологічний, релігійний елемент уже не грав у ньому такої ролі, як Вгреции.
Типи й сюжети ателлани (коротка імпровізована п'єса)Рішуче вплинули на структуру й загальний характер комедій Плавта.
Становлення римської комедії проходило як під впливом фольклору, так і грецьких літературних зразків
У підсумку в Римі зложилося два типи комедій. Перший – Комедія паллиата(від грецького pallium– плащ). Найбільше яскраво паллиата представлена вПавта, Теренция, а також Невия, Стація
Другий тип – Комедія тогата, тобто комедія з римським сюжетом, герої якої були одягнені в римську тогу. Найбільшим представником тогати був Лукций Афраний.
Римський комедіограф Плавт бере сюжети з новоаттической комедії (Менандра, Филемона, Дифила й ін.). Іноді він комбінує сюжети двох, а те й декількох комедій; подібний прийом називається Контамінація
Дія У Плавта Відбувається в Греції, Однак у його комедіях ми виявляємоРізноманітні римські елементи
Ця "Романізація" Позначається вже в самій типології плавтовских персонажів і їх поводження
Перший актКомедії Плавта, як правило, Експозиційний. У другому й третьому актах – зав'язка, інтрига, а В останньому – розв'язка
Б)Другий найбільший римський комедіограф Теренций – молодший сучасник Плавта. Як це не раз траплялося в історії літератури, два рівновеликих майстри, що живуть в одну епоху, часом виявляються художніми антиподами. На відміну від Плавта, що ориентировались на плебейського глядача, що тяжів до грубуватого гумору, буфонаді, "Теренций адресував свої п'єси іншої аудиторії - "освіченим, заможним колам Рима Він представлявІнший стильовий плин у римській комедії. "Теренций - "серйозний, философичен, у ньому на відміну від Плавта, менше динаміки, розкутості, безтурботного сміху
Теренций формувався під впливом кружка "Корнелія Сципиона емилиана. Навколо Сципиона зложився кружок однодумців, у якій входили " філософ-стоїк Панетий, що вважався вчителем "Цицерона; історик Полибий; Гай Луцилий, сатирик, поет, філософ; комедіограф Теренций.
Спадщина Теренция – 6 комедій, які не тільки повністю збереглися, але відомі навіть дати постановки кожної з них. Теренций дебютував комедією "Дівчина з Андроса" ("Андриянка"). Потім випливають інші його комедії: "Свекруха", "Самомучитель", "Євнух", "Підлесник", "Формион", нарешті, "Брати".
СюжетиСвоїх комедій, як і загальний їхній пафос, Теренций Запозичить у Менандра. При цьому, на відміну від Плавта, активно "інтегруючого" римські елементи, Теренций Вірний грецькому колориту. У центрі комедійТеренция - "сімейна, морально-етична проблематика У нього приблизно ті ж типажі, що й у Плавта: закоханого юнака, спритні гетери, звідники, батьки, суворі або поблажливі
Але ТеренциюДалекі плавтовская сатирична загостреність, згущення фарб Він м'якше Плавта, його психологічні характеристики тонше. Якщо Плавт частково орієнтується на Аристофана, то "Теренцию, безумовно, Близький Еврипид, насамперед, як автор "трагедій інтриги".
Як і в Плавта, комедії ТеренцияОткриваюся прологом И членуються на П'ять актів.
Зокрема, Теренций доводив Правомірність об'єднання, "контамиации", сюжетів двох грецьких п'єс
Перше місце серед нових поетів належить, безперечно, Катуллу. Гай Валерій Катулл (близько 87—54 рр. до н. е.) народився в транспаданському місті Вероні. Оселившись у Римі, він зблизився з представниками аристократичної молоді, серед якої було немало талановитих людей.
Катуллу була добре відома грецька й елліністична поезія. Ряд його віршів написано в суто александрійському дусі («Весілля Фетіди і Пелея», дві шлюбні пісні — епіталами та ін.).
Катулл віддав данину тій підкресленій ученості, яка вимагалася від поета александрійської школи, але разом з тим він дав правильні, сповнені реалізму, характеристики людських почуттів і пристрастей. Особливого значення набули в світовій літературі ліричні вірші Катулла, головні з яких він присвятив своїй коханці Лесбії.
Під цим вигаданим ім'ям приховувалась, як вже встановлювали в стародавні часи, аристократка Клодія, сестра відомого трибуна 58 р., не раз вже згадувана в творах Ціцерона. Вірші Катулла ознайомлюють нас з перипетіями всього романа: Катулл говорить про свою пристрасть, яка робить його боязким. За першим захопленням і радістю успіху настало рорзчарування: у Катулла виникають підозріння, які викликають ревнощі і які скоро підтверджуються. Катулл переживає протилежні почуття, а особливою силою відображені ним у двовірші, який починається словами: «Хоч ненавиджу, люблю».
Кінець кінцем Катулл пориває з Клодією, і розрив цей викликав в нього немовби заціпеніння. Він благає богів врятувати його від любовної хвороби: він розчарований у коханні і пізніше не захотів повернутись до своєї коханки.
Таким чином, лірика Катулла відображає складну гаму особистих переживань поета. На нього впливали не тільки александрійці — він перебував під впливом ранніх грецьких ліриків (особливо Сафо і Архілоха). Катуллу вдалося знайти виняткові щодо сили й чарівності слова для розкриття складних людських переживань, і його можна з повною підставою вважати першим видатним римським ліричним поетом.
У ліричних творах Катулла найяскравіше відображено розвиток індивідуалізму в римському суспільстві.
Гостра політична боротьба знайшла відображення і в творах Катулла. Батько його вважався другом і гостем Цезаря, сам ж Катулл перебував у колі антицезарівської молоді; йому належить кілька гострих епіграм на адресу Цезаря і особливо на адресу любимця останнього, Мамурри. Правда, в одному з віршів Катулл захоплюється успіхами Цезаря в Британії.
У кінці цього періоду почали свою діяльність видатні поети початку Імперії — Вергілій і Горацій, але твори їхні, видані ними в роки останніх громадянських воєн, невіддільні від усієї їхньої творчості, яка тісно зв'язана з політичними і соціальними відносинами часів принципату Августа.
