пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Суспільні відносини: римської республіки

 

а) Стан рабовласників:римські громадяни:нобілітет;вершники;муніципали;плебс 2.   не римські громадяни:рабовласники-жителі провінцій/залежних містСтан рабів:сільськогосподарські раби;раби-ремісники;обслуговуючий персонал.Стан дрібних виробників:селяни-власники, орендарі та колони;дрібні ремісники та торговці.

Основними станами в римському суспільстві II—I ст. до н. е. були стан рабів і стан рабовласників — власників землі, великих ремісничих майстерень, торговців, якими могли бути римські громадяни, союзники і провінціали, що не мають прав римського громадянства. Третім основним класом були дрібні виробники, працюючі в основному самі, хоча зрідка і застосовують працю одного-двох рабів. Інтереси цих станів були різними, рабовласники були зацікавлені в максимальній експлуатації рабів, раби намагались хоч якось полегшити своє життя, дрібні власники всіляко чіплялися за свою землю, майстерню або крамницю, охороняючи їх від посягань багатого сусіда або лихваря, домагаючись зменшення поборів.

Кожен з основних класів також не був однорідним, він, у свою чергу, ділився на декілька соціальних груп.

Досить строкатим по своєму складу був клас дрібних власників. У нього входили селяни в селі, дрібні ремісники і торговці в місті. Селяни обробляли свої невеликі земельні ділянки, орендували чужу землю; ремісники працювали у власних крихітних майстернях, працювали по найму; торговці вели роздрібну торгівлю

помітне місце займає люмпен-пролетаріат. Це були люди, що мають номінально права римського громадянства. Вони брали участь у виборах магістратів, в народних зібраннях, але не мали власного господарства і в той самий час, як правило, не працювали

Панівний клас в римському суспільстві включав декілька соціальних груп. Його верхній прошарок складали римський нобілітет і так звані вершники, до них приєднувалися розбагатілі жителі італійських міст — муніципії (муніципальна знать) і провінційна верхівка.

До складу нобілітету входили патриціанські і знатні плебейські роди. Головним чином нобілі поповнювали римський сенат, обиралися на відповідальні магістрати в державі. Представники нобілітету очолювали армію, управляли провінціями. Економічною базою нобілітету були велике землеволодіння, великі маси рабів і величезні грошові кошти. Якщо римський нобілітет був правлячим, то вершництво вважалося торговельно-фінансовою знаттю, хоча багато вершників були і землевласниками середньої руки. Зовнішня торгівля, військові постачання і підряди, лихварські операції і відкуп податків були основою економічної могутності вершників

 

Розвиток рабстваБ) На рубежі III—II ст. до н. е. у соціально-економічному житті Риму сталися глибокі зміни. Патріархальна система рабства до цього часу розвинулася в так зване класичне рабство, тобто рабовласницький спосіб виробництва досяг найбільшої зрілості, а римське суспільство в цілому набуло рабовласницького характеру.

«Класичне» рабство в Римі було закономірним результатом росту виробництва і соціальної ситуації усередині самого римського суспільства. Війни лише прискорювали цей процес.

Основними особливостями класичного рабства були наступні.

На відміну від патріархальної системи при класичному рабстві виробництво спрямоване на створення додаткової вартості. У рабовласницькому господарстві (маєтку або ремісничій майстерні) організовується товарне виробництво, яке коливаЛО засади натурально-господарських відносин. Раніше ізольовані господарства встановлюють більш менш тісні зв’язки з ринком. У II—I ст. до н. е. власники вілл і майстерень прагнуть не лише до отримання більшого додаткового продукту, але і до товарної його реалізації. Прагнення до отримання більшого додаткового продукту призводило до посилення експлуатації рабів, ускладнення внутрішньої структури господарства, росту підприємницького начала в економіці. Зростала і чисельність рабів. Раби стали численним класом римсько-італійського суспільства. Рабовласництво поширилося у вирішальних галузях господарства — в сільському господарстві, гірничодобувній справі, металургії, будівництві.

Ціни на рабів коливалися. Під час особливо вдалих воєн раба іноді продавали за 4 денарія, але звичайна вартість раба була 400—500 денаріїв. Висококваліфіковані раби коштували у декілька разів дорожче.

У руках окремих осіб скупчувалися тисячі рабів

Раба римське право сприймало не як звичайну річ, а як річ, що говорить, тобто як наділену голосом, розумом і волею, з одного боку, і як знаряддя в руках пана — з іншого.


13.06.2016; 19:42
хиты: 117
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь