За гетьманування Б. Хмельницького царський уряд не втручався в церковні справи Гетьманщини. Пізніше самодержавство вдалося до тиску, щоб відірвати українську церкву від константинопольського патріарха й підпорядкувати її московському. Тривалий час українське духовенство чинило опір цим намаганням. Хитрістю та умовляннями Москві все ж таки вдалося досягти своєї мети. 1685 року київським митрополитом обрано луцького єпископа Гедеона.
У жовтні 1685 року новообраний митрополит з великою делегацією вирушив до Москви. 8 листопада патріарх Йоахим висвятив Гедеона й прийняв від нього присягу на вірність Московській патріархії. Цим актом була порушена єдність Української православної церкви із вселенським константинопольським патріархом і Київська православна митрополія підпорядкована юрисдикції Московської патріархії. У травні 1686 року московський уряд за допомогою підкупу домігся згоди від константинопольського патріарха Діонісія на визнання правосильності цього акта.
З 27 січня 1688 року київському митрополитові заборонено вживати титул «митрополит київський, галицький і всієї Русі» (дозволено іменуватися «митрополитом київським, галицьким і Малої Росії») та істотно обмежено майнові права митрополії. Найбільші монастирі, серед яких Києво-Печерська лавра, Полоцький Богоявленський та Межигірський монастирі, отримали ставропігію та разом з Чернігівською єпархією були вилучені з-під юрисдикції митрополита та підпорядковані безпосередньо московському патріархові.
У жовтні 1685 року новообраний митрополит з великою делегацією вирушив до Москви. 8 листопада патріарх Йоахим висвятив Гедеона й прийняв від нього присягу на вірність Московській патріархії. Цим актом була порушена єдність Української православної церкви із вселенським константинопольським патріархом і Київська православна митрополія підпорядкована юрисдикції Московської патріархії. У травні 1686 року московський уряд за допомогою підкупу домігся згоди від константинопольського патріарха Діонісія на визнання правосильності цього акта.
З 27 січня 1688 року київському митрополитові заборонено вживати титул «митрополит київський, галицький і всієї Русі» (дозволено іменуватися «митрополитом київським, галицьким і Малої Росії») та істотно обмежено майнові права митрополії. Найбільші монастирі, серед яких Києво-Печерська лавра, Полоцький Богоявленський та Межигірський монастирі, отримали ставропігію та разом з Чернігівською єпархією були вилучені з-під юрисдикції митрополита та підпорядковані безпосередньо московському патріархові.