Суспільно-політична роль Київської академії в історії українського та зарубіжних слов`янських народів та її значення залежали від змін державно-правового статусу України як у межах тих держав, до складу яких вона входила, так і в загальноєвропейській суспільно-політичній ситуації у досліджуваний період.
Києво-Могилянська академія мала винятково важливе значення для духовної історії українського народу, для його суспільно-політичного життя впродовж XVII–XVIII ст.ст. Могилянці відіграли значну роль у відродженні і становленні Української держави, у розгортанні сталих відносин з козацтвом, у боротьбі за єдність українських земель й національну консолідацію українського населення. Активна громадсько-політична діяльність Академії мала широкий всеукраїнський характер. Крім того, розквіт КМА припадає на час зміцнення Української Козацько-Гетьманської держави. Українське суспільство наступних століть розвивалося під впливом ідейно-теоретичної спадщини києвомогилянців. Це простежується у діях українських автономістів XVIII ст., а також у час наступного національного відродження. Державно-правова діяльність визначних діячів Академії, незважаючи на інтенсивний вплив Польщі й Росії на початку XVIII ст., піднялася до рівня створення Першої у світі демократичної Конституції.
Тісний зв`язок КМА з громадсько-політичним життям України сприяв піднесенню національної самосвідомості та народновизвольних прагнень українців. Своє завдання києвомогилянці вбачали у вихованні громадян, які усвідомлюють значення вітчизняної історії й почувають відповідальність за майбутнє народу і країни. Завдяки їх прогресивній науковій праці суспільно-політична думка того часу формувалась як активна національно-патріотична сила, котра ставала духовною зброєю у національно-визвольній боротьбі українського народу.
Києво-Могилянська академія значною мірою була інституцією інтернаціональною, вплив якої сягав далеко за межі України. Їй належить визначне місце в історії культурних зв`язків України з Росією, Білоруссю та іншими слов`янськими країнами. Історичний досвід стосунків та духовного взаємозбагачення слов`янських народів ще й досі належно не досліджений. А він може сприяти пошукові шляхів успішного співробітництва України і слов`янських країн у час українського державотворення.
