Велике переселення народів — у вузькому сенсі в сучасній історіографії рух племен і народів Європи у 4-6 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії в 375 році.
Починаючи з нижнього Дунаю і території сьогоднішньої Західної України, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку Західної і Південної Європи. Безпосереднім наслідком цього процесу вважається загибель Римської імперії.
Велике переселення народів (370-700 pp.) — умовна назва сукупності етнічних переміщень у Європі в IV-VII століттях (германців, слов'ян, сарматських племен). Велике переселення народів сприяло катастрофі Римської імперії. Активне переміщення племен почалося з 370-х років коли з Приуралля двома потоками рушили гуни: з одного боку по північному узбережжю Чорного моря й східноєвропейських степів, з іншого — через Кавказ, Грузію та Вірменію в Сирію. Навала гунів зрушила з міс ця інші племена.
Близько 370 р. гуни перейшли Волгу й разом з підкореними аланами обрушилися на готів, які жили в Північному Причорномор'ї. Готи, розділившись на остготів і вестготів, пройшли через Данію на північ Адріатики, кілька разів нападаючи на Константинополь, 3 дозволу римської влади вестготи оселилися на території імперії.
З новою силою рушили гуни на чолі з Атілою. Їхнє просування в Галлії зупинила битва на Каталаунських полях (451 p.). У цій битві проти гунів під керівництвом римського полководця Аеція виступили вестготи, бургунди й франки. Після смерті Атіли (453 р.) його держава швидко розпалася.
У VII ст. слов'яни, іноді підтримувані аварами й протоболгарами, заселяють Балканський півострів. Частина слов'ян розселяється в межах до територій, зайнятих саксами й алеманами. У цілому епоха переселення народів визначила подальшу релігійну й політичну системи взаємин у Європі.
Серед основних причин переселення племен IV–VI столітті дослідники називають: зміну клімату, збільшення населення і нестачу земель. Не в останню чергу рух племен могло спонукати прагнення до війни та пригод. Приводом до Великого переселення народів став наступ гунів, які у 375 році знищують державу остготів.
Виділення етапів «Великого переселення народів» IV-VI ст. та їх зміст.
Системне вивчення Великого переселення народів дозволяє визначити його як особливий період історичного розвитку, коли на значній історичному просторі (вже не Античність, але ще не Середньовіччя), обмеженому конкретними хронологічними рамками (II-VII ст.) І певною територією (Європа, Азія, Африка ), взаємодія варварства і цивілізації досягло своєї найбільш інтенсивної фази. Результатом цієї взаємодії, як наслідку взаємопроникнення і взаємознищення римського і варварського світів, стало зародження нового типу цивілізації. Велике переселення народів як тимчасової «зазор» між античним і Середньовіччям ділиться на три етапи. Перший (II-IV ст.) - «Німецький», охоплює час від Маркоманнскіх воєн до Адріанопольської битви. Другий (IV-V ст.) - «Гуннский», між Адріанопольськім битвою і битвою на Каталаунських полях. Третій етап (VI-VII ст.) - «Слов'янський», пов'язаний з пересуванням у Східній, Південно-Східній і Центральній Європі слов'янських племен. Етапи Переселення відрізняються характером етнічного складу учасників Переселення, позицією мігруючих племен, основними акцентами протистояння і взаємодії, напрямком міграцій і їх результатом.
Наслідки «Великого переселення народів» як фактору переходу до середньовіччя у Європі.
Західна Римська імперія перестає існувати. На її місці виникають держави германців. Германців навертає до аріанського християнства гот Вульфіла (жив близько 310-382/383 років), котрий переклав Біблію на готську мову. Залишену германцями місцевість на схід від Ельби заселяють слов'яни.
