пользователей: 26908
предметов: 11653
вопросов: 212438
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

СРСР і Німеччина в 1939-1941 рр..

4. Розвиток радянсько-німецьких економічних звязків у 1939-1940 рр.. Підписання пакту Ріббентропа-Молотова та наступних угод призвело до зміни характеру відносин СРСР з нацистською Німеччиною. У країні фактично припинилася антифашистська пропаганда, активізувалося дипломатичне і торгово-економічне співробітництво між двома країнами. Остання - угоди на основі економічного від 11 лютого 1940 р., відновлене 11 січня 1941 У 1940 р. на Німеччину доводилося +52% сукупного експорту СРСР (сільськогосподарська продукція, нафта, мінеральна сировина).Радянський уряд дозволив воюючою Німеччини транзит стратегічної сировини з 1рану, Афганістану і Далекого Сходу з використанням радянських залізниць і портів.

4. Погіршення відносин з Німеччиною у другий половині 1940-початку 1941 рр.. З другої половини 1940 р. радянсько-Німеччина відносини помітно почали погіршуватися. Німеччина все більше ігнорувала інтереси СРСР. 27 вересня 1940 було підписано потрійний союз між Німеччиною, 1талією і Японією. Німеччина надала зовнішньополітичні гарантії Румунії (після радянської анексії Бессарабії і Північної Буковини). Одночасно вона направила свої війська до Фінляндії. До фашистської коаліції приєдналися також Угорщина та Болгарія. Подальшому погіршення радянсько-німецьких відносин сприяло вторгнення німецьких військ до Югославії навесні 1941 р. (одразу після підписання радянсько-югославського договору про дружбу).

Продовжуючи економічну співпрацю обидві сторони переслідували при цьому військово-політичні цілі. СРСР здійснював політику умиротворення рейху з метою відтягнути війну з Німеччиною. Гітлер використовував торговельні відносини для поповнення сировинних і продовольчих ресурсів, а знищення комунізму та СРСР залишалося для нього головним завданням. 18 березня 1940 Гітлер підписав директиву N21 на розгортання бойових дій проти СССР відому як план Барбаросса.
Вечером 10 мая 1941 года противовоздушная оборона Англии засекла на подлете к Британским островам немецкий самолет «Мессершмитт-110». Зенитная артиллерия взяла его на прицел, навстречу ему вылетел английский истребитель. Однако менее чем через час после фиксации британскими радарами немецкий истребитель упал недалеко от Глазго. Летчик спрыгнул с парашютом и был пленен. Представился он Альфредом Горном и потребовал встречи с герцогом Гамильтоном, который в тот момент был членом парламента и командиром эскадры Королевских военно-воздушных сил. Войдя в камеру, лорд Гамильтон с трудом узнал в пленнике Рудольфа Гесса, знакомого ему со времен Олимпиады 1936 года, проходившей в Берлине. Кто такой Рудольф Гесс и почему встреча с ним в британской тюрьме так удивила лорда Гамильтона?

«Гесс, Рудольф (род. 1894), один из главарей немецко-фашистских военных преступников; с 1925 года — личный секретарь Гитлера, с 1933 года — его заместитель по партии. В 1941 году прилетел в Великобританию (так называемая миссия Гесса) с предложением мира; был интернирован. На Нюрнбергском процессе приговорен к пожизненному заключению» — такие факты приводятся в статье Большой советской энциклопедии. Не только БСЭ, но и большинство советских исследований в лучшем случае упоминает о «миссии Гесса», не вдаваясь в сколько-нибудь серьезный анализ. Кроме того, в статье из БСЭ содержится весьма распространенное заблуждение относительно судьбы третьего человека в рейхе. Гесс не был интернирован. Выступая в Палате общин, тогдашний министр иностранных дел Великобритании Энтони Иден четко и ясно определил статус нацистского визитера: «С момента прибытия в Англию Гесс рассматривался как военнопленный, и он будет считаться таковым до конца войны». Да и сам Гесс жаловался, что он прибыл как парламентер, а с ним обращаются как с пленником.

Много больший интерес, чем статус Гесса, представляет цель его перелета на Британские острова. И в данном случае заблуждаются те, кто считает, что он прибыл сюда с «миссией мира». На самом деле это был скорее ультиматум. В обмен на мир и англо-германский союз Лондон, во-первых, должен был отказаться от традиционной политики противодействия наиболее сильной державе Европы. (Рудольф Гесс ошибочно считал, что после Первой мировой войны мотивация антигерманской политики Британии не претерпела существенных изменений.) Попутно «парламентер» прочитал лекцию по основам нацистской внешней политики, обвинив Лондон в развязывании Первой мировой, в чехословацком кризисе и, само собой, в начале Второй мировой войны. Затем он популярно объяснил, что у Англии даже в союзе с Соединенными Штатами нет шансов победить ввиду неуязвимости Германии. Вдобавок к этому Гесс повторил бредовое утверждение своего патрона об агрессивных планах Соединенных Штатов в отношении Британской империи.

После ознакомления английского собеседника с «реальной» расстановкой сил Гесс счел целесообразным перейти ко «второй части представления» — сути германских предложений: Англия предоставляет Германии полную свободу действий в Европе, а Германия предоставляет Англии полную свободу действий на территории империи. Правда, было сделано несколько оговорок. Германии следовало вернуть ее бывшие колонии, Англия должна была покинуть Ирак. Кроме того, хотя Россия и была отнесена Гессом к Азии, у Германии «имелись к ней некоторые требования». Далее последовало еще одно изрядно удивившее англичан условие: фюрер, оказывается, не хотел иметь дело с Черчиллем и его нынешним кабинетом, «ведущим воинственную политику»(!). Иначе говоря, британцам следовало сменить правительство. Но более всего умилила англичан мотивация непрошенного визитера: по собственному заявлению Гесса, он прибыл «с миссией во имя человечности».

Напоследок «парламентер» предупредил, что благожелательности и долгому великодушию Гитлера в отношении британской нации есть предел и что данное путешествие — «последняя возможность вести переговоры, не теряя достоинства». «После этого, — заявил Гесс, — Гитлер будет вправе (более того, это будет его долгом) раздавить вас совершенно и держать после войны в состоянии постоянного подчинения». Вот с таким «миром» прибыл в Англию заместитель Гитлера по нацистской партии.

В этой истории так до конца не проясненным и по сей день остается один момент: являлась ли миссия Гесса поручением фюрера или же тот действовал на свой страх и риск? С одной стороны, по свидетельству очевидцев, узнав о бегстве заместителя, Гитлер произнес: «Гесс, очевидно, сошел с ума. У него, должно быть, мозг был не в порядке». К тому же фанатичный поклонник нацизма и его вождя вполне мог утратить ощущение разницы между реальным и абсурдным. С другой стороны, тот же фанатизм вкупе с партийной дисциплиной был в состоянии заставить навсегда замолчать правду о роли Гитлера в неудавшейся миссии. Хотя последний вариант все-таки менее вероятен, если учесть то, что Гесс надолго пережил своего идола.

Недостаточное внимание советских историков к миссии Гесса и некоторое искажение ее хода и содержания, судя по всему, объясняются следующими факторами. Москва постоянно подозревала Лондон в стремлении к сепаратному миру. Пребывание в Англии Гесса давало возможность при необходимости трактовать это обстоятельство как запасной вариант. Правда же о результатах миссии не оставляла сомнений в решительном отказе Британии от любых компромиссов с нацистской Германией. После лорда Гамильтона единственным собеседником Гесса был заурядный чиновник министерства иностранных дел Керкпатрик, в то время как первый рассчитывал вести переговоры, как минимум, с министрами. После последнего визита Керкпатрика круг общения Гесса сузился до солдат, охранявших его камеру.

Антигітлерівська коаліція виникла внаслідок гітлерівського нападу на Польщу 1 вересня 1939 року. Велика Британія і Французька республіка в ультимативній формі зажадали від Третього Рейху припинити агресію і, не отримавши відповіді, 3 вересняоголосили їй війну. Так склалася перша Антигітлерівська коаліція

У травні—червні 1940 року гітлерівський вермахт розгромив британо-французький блок. 22 червня Французька республіка капітулювала, Велика Британія продовжувала воювати. Її союзниками залишилися тільки емігрантські уряди окупованих Гітлером країн, що знайшли притулок у Лондоні. Як військовий союз Антигітлерівська коаліція перестала існувати.

Напад нацистської Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року докорінно змінив ситуацію. 12 липня 1941 року у Москві укладено британо-радянську угоду про спільні дії у війні проти Третього Рейху. Утворилася друга Антигітлерівська коаліція. 11 грудня 1941 року Гітлер оголосив війну США і Антигітлерівська коаліція поповнилася новими членами. Юридичне оформлення Антигітлерівської коаліції завершилося підписанням 1 січня 1942 року у Вашингтоні Декларації 26 держав, які вважалися членами військового союзу. Проте фактично з гітлерівським блоком воювали тільки Велика Британія з домініонами, СРСР і США.

Антигітлерівській коаліції належить історична заслуга в розгромі агресорів, які розв'язали війну з метою встановлення свого світового панування. Найбільший тягар боротьби проти гітлерівської Німеччини припав на Радянський Союз. США до 1944 року основну масу своїх діючих збройних сил спрямовували проти Японії. СРСР вступив у війну з Японською імперією через три місяці після підписання акта капітуляції Німеччини.

Загальновизнаною політичною програмою другої Антигітлерівської коаліції була Атлантична хартія від 14 серпня 1941 року, запропонована президентом США Франкліном Рузвельтом. Продовженням Антигітлерівської коаліції у повоєнний час стало створення Організації Об'єднаних Націй.


07.06.2016; 00:52
хиты: 7
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
всемирная история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2017. All Rights Reserved. помощь