Причини, передумови, характер війни
По-перше, несправедливість Версальсько-Вашингтонської системи поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули до реваншу, нового переділу світу. У найбільшій мірі це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії. Вони і стали підпалювачами війни.
По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об’єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Всю систему безпеки, створену у 20-ті роки, було зруйновано.
По-третє, розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на ”умиротворення” агресора, а також ”ізоляція” США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі.
По-четверте, не останню роль у розв’язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього (про поділ сфер впливу у східній Європі), відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.
Польща якнайкраще підходила для випробування на практиці стратегії «блискавичної війни». Спільний польсько-німецький кордон простягався більше як на 3 тис. км і, за визнанням фахівців, захистити його не спро¬можна була жодна армія світу, оскільки противник міг розпочати наступ у будь-якому напрямку. Серйозних оборонних споруд і природних перешкод на польсько-німецькому кордоні практично не існувало. За планом «Вайс», затвердженим ще в квітні 1939 р., стратегічне зосередження й розгортання німецьких військ завершилося 25 серпня, але наступ було відкладено через виявлену Англією готовність виступити на боці Польщі та нерішучість Італії. Загалом на польському кордоні вермахт зосередив понад 50 дивізій (усього 75). Їх підтримували два повітряні флоти, що мали у своєму розпо¬рядженні 1 тис. бомбардувальників і більше 1 тис. винищувачів. Загальна кількість солдатів і офіцерів, які мали взяти участь у цій кампанії, сягала 2 млн осіб. Німецьким військам протистояла польська армія, що налічувала понад 1 млн солдатів і офіцерів, але мала обмаль танків, літаків, гармат.
З вересня 1939 р. Англія, а згодом і Франція, після марних спроб схилити А. Гітлера стати на шлях переговорів і вивести війська з території Польщі й окупованої частини Чехословаччини, оголосили Німеччині війну. Проте переходити в наступ союзники не поспішали. Період війни між 3 вересня 1939 р. та 10 травня 1940 р. дістав назву «дивна війна», оскільки, формально оголосивши війну, жодна сторона її фактично не вела. Французькі війська вичікували за лінією Мажіно (110 дивізіям французів протистояли 23 німецькі). На захід від бельгійського кордону аж до самого Північного моря союзники споруджували нову лінію укріплень. Не бажа¬ючи втягуватися у затяжні криваві бої, як це було в роки Першої світової війни, союзники розпочали блокаду Німеччини й СРСР та здійснення рейдів бомбардувальників на промислові центри Німеччини. Відразу після розгрому Польщі А. Гітлер наказав генералам вермахту готуватися до негайного наступу на Заході. Генеральний штаб сухопутних військ переконував його в неможливості розпочати наступ восени. Відклавши наступ на весну 1940 р., А. Гітлер видав директиву про підготовку до наступу, де наголосив, що тривала війна проти Франції неможлива і її треба розгромити блискавично. На зміну модернізованому «плану Шліффена» штаб змушений був розробити новий план наступу через Арденнську ущелину в обхід лінії Мажіно з виходом ударних груп у район Кале – Дюнкерк.
