В сучасній науці конституційного права виробилось декілька узагальнених підходів щодо класифікації конституцій. Класифікацію конституцій можна здійснити за такими чинниками:
За формою зовнішнього виразу конституції поділяються:
- писані (кодифіковані, не кодифіковані);
- неписані.
Писана конституція являє єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений (кодифікована або некодифікована).
Своєю чергою, неписана конституція складається з не чітко визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел містить значну частку в структурі конституції. Сьогодні не мають писаної конституції лише Велика Британія та деякі її колишні колонії (Австралія, Нова Зеландія).
За порядком прийняття конституції поділяються на:
- даровані;
- прийняті народом;
- договірні.
Даровані конституції (інша назва октройовані - від французького слова дарувати) - це конституції, як правило, підготовлені і введені в дію одноособовим актом. Конституція може бути подарована монархом, диктатором, метрополією в колишній своїй колонії.
Прийняті народом конституції - це конституції, які прийняті загальновизнаними демократичними способами. Вони, своєю чергою, поділяються на конституції:
- прийняті парламентом;
- прийняті шляхом референдуму;
- прийняті конституційною асамблеєю (зборами).
Договірна конституція - це основний закон, прийнятий шляхом укладання відповідної угоди між різними суб’єктами конституційного процесу.
Можливі варіанти суб’єктів такого договору:
- територіальні утворення (наприклад, суб’єкти майбутньої федерації);
- органи державної влади.
За порядком внесення змін і доповнень конституції поділяються на:
- гнучкі;
- жорсткі.
Гнучка конституція - це такий основний закон внесення змін і доповнень, до якого проводиться у порядку встановленому як і для будь-якого іншого (звичайного) закону.
Жорстка конституція - порядок внесення змін і доповнень, до якої має відмінний (зрозуміло, що ускладнений) порядок в порівнянні зі звичайними законами.
За часом дії конституції поділяються на:
- тимчасові;
- постійні.
Постійна конституція - це основний закон, який прийнято (затверджено, даровано) на невизначений строк.
Конституції, які приймаються на певний строк чи до настання певної події називають тимчасовими.
Розрізняють також юридичну і фактичну конституції. Юридична (або формальна) конституція - це система конституційних норм. Фактична (матеріальна) конституція - це суспільні відносини, врегульовані нормами конституції, тобто реальний порядок здійснення державної влади і забезпечення прав і свобод особи. Юридична конституція є документом, який встановлює те, що повинно бути. Однак, практика завжди тією чи іншою мірою відрізняється від правових норм, що її регламентують. Реальний порядок здійснення державної влади завжди в чомусь, іноді істотно, відрізняється від порядку, закріпленого юридичною конституцією. Ті положення юридичної конституції, що узгоджуються з існуючими суспільними відносинами є реальними, а ті, що не узгоджуються - фіктивними. У разі істотних розходжень між реальністю і нормами конституції останню називають фіктивною конституцією.
