Культура Відродження датується кінцем ХІІІ-XVI ст., а гуманізм –30-ми рр. XІV-XVI ст. Саме такий хронологічний підхід враховує тривалість італійського Відродження з його ранніми соціально-економічними передумовами, недовгочасність Північного Відродження, а також своєрідність вітчизняної культури, що розвивалась саме як ренесансна в контексті загальноєвропейської.
Виділяють 4 періоди, що за назвами відповідають найменуванням століть італійською мовою.
1. Проторенесанс (дученто) – кін. ХІІІ ст., перехідний період, перший рубіж між середньовічною та якісно новою культурою, коли заявив про себе Данте Алігієрі (1265-1321). У його знаменитій «Божественній комедії» відтворене суспільство того часу з усіма його вадами та людськими гріхами. Найзначнішим живописцем Проторенесансу був Джотто (1266-1337), що відійшов від середньовічної нерухомості і воскресив просторове сприйняття елліністичного мистецтва.
2. Раннє Відродження (треченто) – XІV ст. – епоха нової життєстверджуючої літератури, центральною фігурою якої була людина, сповнена віри в безмежні можливості волі та розуму. Проголошений Ф. Петраркою принцип – через пізнання «людського» до пізнання світу – знаменував початок гуманістичного руху в Італії. Прославлення насолод земного життя, чуттєвої любові, висміювання середньовічної моралі – стали змістом новел славнозвісного «Декамерону». Його автор Джованні Боккаччо (1313-1375) – один з найяскравіших представників раннього гуманізму.
3. Високе Відродження (кватроченто) – XV ст. – період підйому гуманізму та образотворчих мистецтв. У творчості Андреа Мантеньї (1431–1506) та Сандро Боттічеллі (1444–1510) яскраво проявилася візуальна орієнтація нового історичного типу культури. Філософське мислення кватроченто, що поєднало душу з тілом, пробудило інтерес до внутрішнього світу людини і форм її тілесного вираження.
4. Пізнє Відродження (чінквеченто) – XVI ст. – епоха титанів духу, діяльність яких зумовила значне піднесення культурного життя Італії. У творчості Леонардо да Вінчі (1452–1519), Мікеланджело Буонарротті (1475-1564), Рафаеля Санті (1483–1520) реалізувалися краса, гармонія, могутність, інтелект як символи чінквеченто. Гуманістичний погляд на універсальну людину в поєднанні з майстерністю і талантом зробили твори цих видатних митців неперевершеною скарбницею світової культури. З 20-х рр. XVI ст. розпочався спад гуманістичного руху. Діячі чінквеченто, відстоюючи права на свободу і самовияв, все більше відчували ненадійність і хиткість людського існування.
+ сучасні історики виділяють 5 період Північне Відродження — XVI століття, співіснування з північним і італійським маньєризмом.
