пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Головні напрями просвітницької лі­тератури: реалізм, класицизм, сентиме­нталізм. Література рококо. Виникнення нових літературних жанрів

   Як уже зазначалося вище, просвітництво є ідеологічним рухом, який позначився на різних літературних напрямах.

   Передовсім, помітне місце в літературному житті тієї доби все ще посідав класицизм. Його естетика і поетика впливали на літературу всієї Європи. Щоправда, класицистичні твори часто наповнюва­лися просвітницьким змістом. Образно кажучи, у старі міхи залили нове вино (але міхи часто не рвалися). Так, давньогрецький сюжет про Едіпа у однойменній класицистичній трагедії Вольтера отримує про втіхи та насолоди життя. Зокрема, на формування літератури рококо відчутний вплив (своїм фантастичним елементом, екзотикою і ероти­змом) справили казки східної збірки "Тисяча й одна ніч", яка саме тоді (1707-1717) була перекладена французом Таланом.

   Надзвичайно плідно працювали також письменники-реалісти, особливо в жанрі роману. Батьком просвітницького реалістичного роману вважається англієць Даніель Дефо (автор "Робінзона", ''Молль Флендерс" та численних інших творів). Багато нового вніс до цього жанру також Генрі Філдінг і багато інших письменників.

   Саме у ту добу виник сентименталізм - літературний і мистець­кий напрям, у творах якого домінували почуття ("сентименти", звідси й назва). Сентименталісти проголошували культ природнього почуття, природи, часто - патріархальної ідеалізації. Цей напрям швидко поширився по усій Європі.

   Найвідоміші представники сентименталізму в європейських національних літературах: С.Річардсон, Л.Стерн, О.Голдсміт, Т.Смолетт (пізні твори), Ж.Ж.Руссо, штюрмери, М.Карамзін, Г.Квітка-Основ'яненкотаін.

   Тоді ж спочатку у Франції, а згодом у всій Європі поширюється лі­тература рококо, в якій у легкому, грайливому стилі зображувалися втіхи та насолоди життя. Зокрема, на формування літератури рококо відчутний вплив (своїм фантастичним елементом, екзотикою і ероти­змом) справили казки східної збірки "Тисяча й одна ніч", яка саме тоді (1707-1717) була перекладена французом Таланом.

   Виникають і/або набувають розквіту нові літературні жанри (жанрові різновиди) - філософська повість і роман виховання.

Загальноєвропейське значення в XVIII в. отримала французька освітня література в особі Вольтера, Монтеск'є, Руссо, Дідро та ін. письменників. Загальна їх риса - панування раціоналізму, який направив свою критику у Франції на питання політичного і соціального характеру, тоді як німецькі просвітителі цієї епохи були більш зайняті вирішенням питань релігійних і моральних.

Під впливом ідей освіти були зроблені реформи, які повинні були перебудувати все суспільне життя (освічений абсолютизм). Але найбільш значним наслідком ідей Просвітництва стали Американська революція і Велика французька революція.

На початку XIX ст. просвіта викликало проти себе реакцію, яка, з одного боку, була поверненням до старого теологічному світогляду, з іншого - зверненням до вивчення історичної діяльності, яка була у великій зневазі у ідеологів XVIII століття. Вже в XVIII столітті робилися спроби визначення основного характеру освіти. З цих спроб найвизначніша належить Канту (Відповідь на питання: що таке Просвітництво ?, 1784). Освіта не є заміна одних догматичних ідей іншими догматичними ж ідеями, а самостійне мислення. У цьому сенсі Кант протиставляв освіті просвіта та заявляв, що це просто свобода використовувати свій власний інтелект [7].

Сучасна європейська філософська і політична думка, наприклад, лібералізм, багато в чому бере свої підстави з епохи Просвітництва. Філософи наших днів вважають основними чеснотами Просвітництва строгий геометричний порядок мислення, редукціонізм і раціоналізм, протиставляючи їх емоційності і ірраціоналізму. В цьому відношенні лібералізм зобов'язаний Просвітництва своєї філософської базою і критичним ставленням до нетерпимості і забобонам. Серед відомих філософів, які дотримуються подібних поглядів - Берлін і Хабермас.

Ідеї ​​Просвітництва лежать також в основі політичних свобод і демократії як базових цінностей сучасного суспільства, а також організації держави як самокерованої республіки, релігійної толерантності, ринкових механізмів, капіталізму, наукового методу. Починаючи з епохи Просвітництва, мислителі наполягають на своєму праві шукати істину, якою б вона не була і чим би вона не загрожувала громадським засадам, не наражаючись при цьому загрозам бути покараними «за Правду».

Після Другої світової війни разом з народженням постмодернізму деякі особливості сучасної філософії і науки стали розглядатися як недоліки: надмірна спеціалізація, неувага до традиції, непередбачуваність і небезпеку непередбачених наслідків, а також нереалістична оцінка і романтизація діячів Просвітництва. Макс Хоркхаймер і Теодор Адорно навіть вважають, що Просвітництво побічно породило тоталітаризм.

Гретченко Анастасія


07.06.2016; 00:21
хиты: 80
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
интеллектуальная история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь